Вільна боротьба : Василь Федоришин: «Думаю про олімпійське золото»

У фінському містечку Вантаа на останньому міжнародному кваліфікаційному турнірі з вільної боротьби Василь Федоришин у ваговій категорії до 60 кг не залишив шансів своїм опонентам.

— До Олімпіади залишається не так уже й багато часу. Чи встигнеш відновити сили перед головним стартом чотириріччя?

— Буду намагатися відновитися та поправити трішки здоров’я, адже три поспіль «згонки», як кажуть у нас, борців, тобто скидання ваги, дають про себе знати, та й втома… Та зараз не так легко вже відновлюватися, як скажімо, в 20 років. Попри це, все робитиму для того, щоб відновитися та підійти в оптимальних кондиціях на Олімпіаду. Для мене це дуже важливо, я до цього довго йшов і все-таки зумів вибороти Олімпійську ліцензію.

— У психологічному сенсі те, що вдалося застрибнути в потяг, який вирушає на Олімпіаду, в останній момент — це плюс чи мінус для тебе?

— Це плюс, бо не секрет, що багато хто вже «списував» мене. Це плюс, бо я там! Олімпіада — це зовсім інші змагання, і там повинно бути все по-іншому, там я ще поборюся.

— Твоя медальна колекція нагород вражає. На минулій Олімпіаді в Пекіні ти виборов «срібло». Тепер у Лондон їдеш лише за «золотом»?

— Звичайно, що за «золотом». Мета в мене одна — якомога краще підготуватися та виступити на Олімпіаді. Тому, звичайно, що думаю про олімпійське «золото».

— Де готуватимешся до Олімпіади?

— У національній збірній України з вільної боротьби заплановані навчально-тренувальні збори. Перший з яких розпочався у Заросляку, що під Говерлою, в Івано-Франківській області. А далі ще два збори — у Криму, в Алушті та під Києвом на олімпійській базі у Кончі-Заспі. Цього плану я буду дотримуватися. Зараз, щоправда, мені дали два тижні для того, щоб відновити свої сили, тому я поки що відпочиваю.

— Василю, ти є капітаном національної збірної. Наскільки це відповідально — бути капітаном головної команди України з вільної боротьби?

— Капітан — це передусім приклад для молодих хлопців. Вони дивляться на мене, як на більш досвідченого партнера по команді. З ними я спілкуюся більше у тому розумінні, щоб підказати та допомогти у тих ситуаціях, коли це потрібно. А щодо відповідальності, то я б не сказав, що вона дуже велика, але, звісно, що є.

— Розкажи декілька слів про Фінляндію, яка стала для тебе щасливою…

— Змагання проходили у невеликому містечку. До цього раніше мені вже доводилося виступати у Фінляндії, де перемагав на чемпіонаті Європи. Тому в цій країні я вже мав досвід вдалих виступів. Та попри це, ці змагання були доволі-таки нервовими та напруженими. В боротьбі з будь-яким суперником, навіть із доволі таки посереднім, йшло багато нервів. Адже ціна виступу у Фінляндії була високою — це олімпійська ліцензія. Якщо ж не брати ці фактори до уваги, то Фінляндія для мене вже вдруге у кар’єрі стала успішною.

— Наступна Олімпіада в Лондоні. Чи знайомі тобі тамтешні зали?

— На жаль, ми не виїжджали до Лондона. Щоправда, свого часу мені доводилося бувати в Англії на тренувальних зборах, та це було дуже давно, ще у 2000 році. Відтоді багато часу минуло, і залів тамтешніх я взагалі не знаю. Адже жодного разу ми не виїжджали відтоді на змагання до Англії. Це мені, звичайно, не дає жодної переваги, але тут немає нічого страшного, бо навіть приїжджаючи вперше на якісь змагання, ми повинні виконувати свою роботу. Тому сподіваюся, що все буде добре.

<<<