53 років1971 - 2024

Спортивні відділення:

Вільна боротьба Тренери Загальна інформація Спортсмени Історія відділення Вступні нормативи План спортивних заходів Положення про проведення відкритої першості коледжу з вільної боротьби Розклад тренувань Склад навчально-тренувальних груп Список учнів, студентів та випускників, які увійшли до складу збірної команди України

Вільна боротьба : Марія Лівач: «У спорті ніколи легко не буває»

На «Київському міжнародному турнірі» з вільної боротьби, який цього річ відбувався вже вдев’ятнадцяте бронзову нагороду у найлегшій ваговій категорії до 48 кг виборола минулорічна випускниця Львівського училища фізичної культури Марія Лівач, яка у малому фіналі перемогла полячку Анну Лукасяк – 2:0, 1:0. «СПОРТИВКА» привітала Марійку з завоюванням бронзової нагороди, розпитала її про перипетії «Київського турніру», суперниць та друзів у світі вільної боротьби, а також про життя поза борцівським килимом.

Бронзою у Києві дуже пишаюся

- Чи легко далася ця нагорода?

-У спорті ніколи легко не буває. Лише постійні тренування та праця над собою дають плідний результат. Хоча здобути перше місце не вдалося, а лише третє, праці треба було вкласти не менше.

- Розкажи про своїх суперниць.

-У першій сутичці довелося затратити чимало сил з Христиною Дарануцою, яка повернулася на килим із декретної відпустки. Так склалася доля, що ще до народження дитини, Христина була чи не найголовнішою моєю суперницею. Тепер, на «Київському міжнародному турнірі», фортуна усміхнулася мені і перемога була за мною. Після цього довелося боротися по черзі з двома росіянками. Останній, Наталії Ворстриковій – програла. Проте, тут немає нічого дивного, адже вона є чемпіонкою Європи серед кадетів і в неї хороша техніка та чималий змагальний досвід. Вже у малому фіналі за третє місце боролася з полькою Анною Лукасяк. Не зважаючи на те, що бронзу додому привезла я, кожна з нас тримала себе досить гідно під час сутички.

- Ти вперше брала участь у цих змаганнях?

- Участь у цих змаганнях для мене стала вже наче традиційна. Правду кажучи, навіть і не пригадую скільки разів точно доводилося змагатися на однойменному турнірі. Приблизно, цього року для мене участь у «Київському міжнародному турнірі» стала п’ятою, або ж шостою.

- Який рік участі в цих змаганнях для тебе виявився найрезультативнішим?

- Цей турнір надзвичайно популярний серед дорослих, тим паче, що він має статус міжнародного. Відтак, конкуренція на ньому чималенька і перемагають ті спортсмени, які є найсильнішими та мають чималенький досвід за власними плечима. Мабуть, саме тому раніше здобувати нагороди на цьому турнірі не вдавалося. Однак, цього року, мені пощастило вперше вибороти бронзу, якою дуже пишаюся.

- Яка зі сутичок була найважчою?

- Кожна сутичка була важка по-своєму, бо кожна спортсменка володіє власними навиками та силою. Тому, потрібно постійно пильнувати аби не втратити рівновагу та пильність, а відтак, і шанс на перемогу. Проте, найважчою для мене була не та сутичка з росіянкою, яку довелося програти, а сутичка з Христиною Дарануцою. По-перше, дався в знаки моральний тиск. Бо раніше доводилося Дарануці програвати. По-друге, перша сутичка завжди дається важче. Вийшовши на килим вперше не встигаєш добре розім’ятися та ввійти в потрібну для змагання форму.

- А що допомагає тобі зосередитися під час боротьби?

- По-перше, це думки про хороші моменти з життя. По-друге, це присутність тренера на змаганнях, яка відіграє дуже важливу роль. Відповідно, його увага, підтримка та поради стають незамінними помічниками під час сутички.

Сувенірних колекцій немає

- Які змагання попереду?

- Оскільки мені вдалося вибороти третє місце, то по суті справи, тепер повинна їхати на чемпіонат Європи, який відбудеться в березні у Грузії.

- Якось по-особливому готуватимешся до Грузії?

- Нічого особливого та нового зараз не роблю. Продовжую тренування двічі на день, все за стандартною схемою. Також психологічно себе налаштовую на те, що як на зборах, так і на змаганнях, буде потрібно прикласти трохи більше, ніж зазвичай, сили та енергії, щоб показати хороший результат.

- З ким товаришуєш по збірній України?

- Товариські відносини намагаюся підтримувати з усіма. Проте, найбільше вдалося здружитися з моєю колегою Юлею Благинею. Дуже часто нам доводиться їздити разом на збори, де проводимо багато часу разом.

- Де раніше доводилося боротися під знаменами збірної України?

- Ще, коли виступала у кадетській категорії, неодноразово представляла Україну на чемпіонатах Європи та світу. У 2008 році вдалося стала призеркою чемпіонату світу серед юніорів. Одного разу у Європі доводилося виступати і з дорослими. Та, на жаль, привезти нагороди тоді мені так і не вдалося.

- Яка з відвіданих країн могла би стати твоїм другим домом?

- Сподобалося багато країн, в яких довелося побувати. З-поміж усіх можна виділити Туреччину та Польщу. Проте, не думаю, що змогла б у цих країнах залишитися жити.

- Які сувеніри привозиш додому?

- Це можуть бути різноманітні речі, на кшталт, магнітиків на холодильник, значків та плакатів. Проте, особливих колекцій чи надзвичайних сувенірів у мене поки що не має.

Забобони на килимі не допомагають

- Чи «мрієш» виступати за іншу країну?

- (Усміхається – примітка автора). Бажань є чимало, але виступати за іншу країну не хочу.

- Суперниці яких країн тобі давалися найважче?

- Фаворитками у світі серед вільної боротьби є представники Японії. Проте, я б не сказала, що до цього треба ставитися на стільки категорично. Адже кожна суперниця має власні хитрощі та методи, які їй допомагають виступити краще.

- Чи маєш іноземних друзів серед борчинь?

- Такі друзі є, але їх не багато. Проте, до нас часто на тренування приїжджає з Ізраїлю Ілана Кратиш. Зазвичай вона живе та тренується вдома. Однак коли прилітає в Україну ми радо її приймаємо та підтримуємо дружні відносини.

- Чи забобонна ти людина?

- Колись у дитинстві у мене було щасливе тріко, але зараз вже це переросла. Тому, дуже добре розумію, що дотримання жодних забобонів на килимі мені не допоможе перемогти суперницю. Хоча, серед моїх колег є дівчата, які і зараз керуються певними забобонами. Одним із найпоширеніших є те, що спортсменка в жодному разі не зважується перед змаганням.

- Чи відмовляєшся заради потрібної ваги від улюбленої їжі?

- Таке бувало у мене раніше. До цього було важко звинути, бо на передодні змагань повністю обмежувала себе у солоному та солодкому. Тепер, проблем із вагою у мене немає. Тому сидіти на дієтах чи відмовляти собі у чомусь смачненькому не має потреби.

Джерело: Юлія Вільховська, www.galsports.com

<<<