Вільна боротьба : Юлія Ткач: «Дуже хотілось перемогти, налаштовувалась тільки на позитивний результат»

Новоспечена чемпіонка світу з боротьби, вихованка Львівського училища фізичної культури Юлія Ткач (Остапчук) повернулась в Україну.

- За вашими плечима дві перемоги на чемпіонатах Європи, ви були впевнені в перемозі на світовій першості?

- Звичайно дуже хотілось перемогти, налаштовувалась тільки на позитивний результат. Я після декретної відпустки і дуже хотіла виграти медаль. Я неодноразово виступала на чемпіонатах світу, але не вдавалось. А цього разу нарешті досягла мети.

- Наскільки на чемпіонаті світу важче в порівнянні з європейськими першостями?

- На «світі» набагато важче. Оскільки тут присутні найсильніші суперниці – азіатські борчині. Це дуже великі змагання, можна навіть сказати маленькі Олімпійські Ігри. В Ташкенті ми бачили всіх тих спортсменок, котрі будуть виступати на Олімпіаді 2016 року. Тому це була своєрідна підготовка до олімпійського сезону, котра гартує перед найважливішими змаганнями чотириріччя.

- Ваше ім’я добре відомо в борцівському світі, відчували, що суперниці вивчали ваш стиль боротьби?

- В моїй категорії всі вже добре знають один одного, хто які прийоми використовує, вивчають тактику... але весь смак боротьби в тому аби перемогти за будь-яких обставин.

- Вам довелось одній виступати в останній день, це ускладнило завдання?

- Це дійсно було дещо важко. Два дні спостерігати за виступами дівчат... Але напередодні поїздки я налаштовувалась і підійшла до змагань в оптимальній формі.

- Яка сутичка на шляху до фіналу була для вас найскладнішою?

- Напевно перше сутичка з російською борчинею вийшла дуже напруженою. Ми добре знаємо одна одну і товаришуємо. До того ж перша сутичка завжди найважча.

- Вашим секундантом в Ташкенті був ваш особистий тренер Андрій Пістун, що він вам говорив у перервах між раундами?

- Підтримка особистого тренера дуже важлива, адже він знає тебе, як ніхто, бо поруч з дитинства. Звичайно він налаштовував на перемогу. Але там такий стрес, що навіть не завжди запам’ятовуєш, що тобі говорять.

- У фіналі вам трапилась надзвичайно титулована суперниця. Ви знали чого чекати від американської борчині?

- Я з нею напевно рази чотири вже боролася і завжди їй програвала. Останній раз програла їй на Голден Гран-Прі, буквально за місяць перед чемпіонатом світу, з дуже великим розривом і напевно вона була впевнена, що цього разу також переможе. Але цього разу я правильно налаштувалась тактично.

- Під час відео-трансляції на трибунах видно було жовто-блакитний прапор, а загалом зал вас підтримував?

- В Узбекистані дуже емоційна публіка, вони дуже голосно підтримували своїх спортсменів. Одразу чути було, що виступає хтось з Узбекистану. Але коли я перемогла трибуни також просто вибухнули – було дуже приємно.

- Скільки часу собі дозволите відпочивати?

- Ми це ще не обговорювали з тренером. Але напевно в мене зараз буде такий приємний період в житті, коли мене будуть запрошувати на якісь урочистості, передачі і напевно буду якийсь час насолоджуватись цими приємними моментами. Але довго зволікати не можна і потрібно буде приступати до праці, адже наступного року вже почнеться підготовка до Олімпіади.

За матеріалами www.ukrwrestling.com

<<<