У Львівському училищі фізичної культури наприкінці листопада проводились спільні навчально-тренувальні заняття із збірною Угорщини з жіночої боротьби. Подібні збори проводяться не вперше. Запрошувати провідних спортсменів та їх наставників з інших країн запропонував свого часу директор училища Степан Родак. З одного боку, міжнародний обмін досвідом як серед спортсменів, так і серед тренерів, а з іншого - чудова можливість здійснити візит у відповідь і потренуватися за кордоном у умовах, відмінних від домашніх.
Оскільки збір проходив напередодні Кубка України, до учениць училища доєдналися ще й випускниці, переможниці та призерки світових першостей Лілія Горішна, сестри Оксана і Марія Лівач, Ірина Рибак та інші борчині. Завітали до училища і борчині з харківського УФК. Тож збірна Угорщини без уваги і достойних суперниць не залишилась.
- Це вже другий візит угорських борчинь до училища, - пригадує минулорічна випускниця, бронзова призерка юніорських чемпіонатів Європи та світу Лілія Горішна. Вперше вони побували у нас у 2012 році, потім 2014 року ми з’їздили до Угорщини. Оскільки наша доросла збірна постійно тренується у Конча-Заспі і організувати з ними спільні тренування непросто, тож угорки як альтернативу обрали наше УФК. Угоркам і до нас близько, та й Львівське училище славиться своїми борчинями. Тренування вийшли дуже цікаві.
- Чи не боялися угорки приїздити до України у зв’язку з військовими подіями на сході країни? – цікавимося у старшого тренера відділення вільної боротьби училища Олександра Раковського
- Боязнь у них була, але ми дали гарантії, що все буде гаразд. До слова, після угорок на початку грудня до нас приїздила і юнацька збірна Словаччини. Цікава історія відбулася з словаками минулоріч. Тоді їх приїзд до нашого училища співпав з першими заворушеннями на Майдані. Не встигли словаки зранку приїхати, як їм вже дзвонять з їх федерації і наказують повертатися. Ввечері вони виїхали додому – побоялися введення у нас військового стану. Угорки виявилися сміливішими, та і словаки, як бачимо, цього року вже не злякалися і все-таки приїхали до нас на збір.
- А чим для вас насамперед було цікаве проведення зборів з угорками?
- Збірна Угорщини набагато краще фінансується і вони часто практикують підготовку за кордоном, тож і досвід у них чималий. Угорки об’їздили вже всю Європу, були у США, Японії. Хоч вважаю, що результати все одно кращі у нас. Та і у них є теж, що взяти. Чого тільки варта їх Маріанна Шаштін - минулорічна чемпіонка світу у вазі до 59 кг.
Можна в угорок повчитися і тому, що навіть по закінченню тренування вони не йдуть з зали. Тренер дає їм конкретне завдання з загальної чи спеціальної фізичної підготовки – і вони працюють ще хвилин 50. І це абсолютно добровільно. Вже всі з зали вийшли, а вони ще на килимі. Я нашим дівчатам не раз підкреслював: дивіться наскільки прогресує фізична підготовка у угорок. Всі нещодавні травми у Мар’яни Колос, Оксани та Марії Лівач, Мар’яни Безрукої та деяких інших борчинь - через брак фізичної підготовки. А травма ж може вибити зі спорту на все життя.
У угорців цікаві фізичні вправи, принципово нові для нас. Ми використовуємо їх тепер на тренуваннях – ці вправи добре тренують витривалість. Ще з нашого першого візиту до них запозичили у них і розминку. Вона цікава, у ігровій формі і в той же час інтенсивна, особливо доцільна, коли дівчата ганяють вагу.
- Що, в свою чергу, сподобалося угоркам у нашій школі боротьби?
- В першу чергу, угорці вивчають наш стиль боротьби. Вони працюють більше над фізичною підготовкою, ми – над технікою. Також їм було цікаво, як ми будуємо тренувальні мікроцикли та окремі тренувальні заняття. Особливо у передзмагальних мікроциклах: чи даємо більші у порівнянні зі звичними навантаження чи навпаки зменшуємо їх. І взагалі спостерігали, як ми перед змаганнями виводимо наших дівчат на оптимальну спортивну форму.
- А хто проводив тренування – наші тренери чи їхні?
- Хто в домі господар, той і тренував (сміється): в Угорщині - угорці, у Львові - ми.
- Чи посприяли спільні заняття з угорками кращому виступу наших борчинь на Кубку України? - звернулися з запитанням до ще одного тренера боротьби училища Ореста Скобельського, який після смерті всім відомого Олега Сазонова продовжує роботу з дівчатами.
- На Кубок України ми заявили п’ятьох наших вихованок. Вони ще юніорки, зрозуміло, з дорослими жінками їм на Кубку тягатися ще важко. Повезли їх більше для набуття досвіду. Хоча досить серйозні претензії на медаль у вазі до 48 кг продемонструвала юна Мар’яна Колос, яка показала чудову боротьбу. Ще якщо врахувати, що це її дебют на дорослих змаганнях та перший старт після травми. На жаль, у ¼ фіналу Мар’яну вибила з подальшої боротьби за нагороди майбутня володарка Кубку, також вихованка училища Оля Шнайдер. Порадувала і третьокурсниця Таня Кіт, яка перемогла всіх у вазі до 55 кг.
- Харківські борчині, - додає Олександр Раковський, - пробувши тиждень на нашому з угорками зборі, також вдало виступили на Кубку України. Взяли призові місця і показали хорошу боротьбу.
- Насамкінець, окрім борцівської зали, де ще розважали закордонних гостей?
- У нас проблема з перекладачем. Цього разу роль перекладача виконувала наша учениця Ліля Міклош. Вона родом з Хуста Закарпатської обл., тож трішки знає угорську мову. Тренер угорок і раніше бував у Львові, ще коли сам був спортсменом. Тож він Львів знає, і спеціально привіз дівчат на день швидше, щоб познайомити і їх з нашим містом. Вони показували нам фото з Високого Замку, багато прогулювалися в центрі міста. А оскільки їх приїзд якраз припав на річницю Революції Гідності, тож дівчата побували і на багатьох заходах, які впродовж трьох днів проводили у Львові. Особливо були розчулені спільною молитвою львів’ян на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Загалом угорки повернулися додому з хорошими враженнями.
Підготувала Наталія Васьо