Вільна боротьба : Тетяна Лавренчук: «Мені комфортно в Україні, тут народилася і виросла»

Срібна призерка Європейських ігор з жіночої боротьби, вихованка Львівського училища фізичної культури Тетяна Лавренчук одразу після нагородження у Баку розповіла нашій журналістці, що навіть про бронзову медаль не наважувалася мріяти, щоб не зурочити. Та коли вже на самих Іграх дійшла до фіналу, захотіла «ЗОЛОТА».

- У фінальній сутичці поступилася більш досвідченій спортсменці Емеші Барці з Угорщини, - аналізує ще схвильована та щаслива Тетяна,- вона чемпіонка світу серед студентів, призерка Європи та світу, ще й на чотири роки старша за мене!

- Але на шляху до фіналу ти здолала не менш титулованих борчинь: у 1/8 – бронзову медалістку чемпіонату світу-2014 білоруску Анастасію Хучок, а у чвертьфіналі - бронзову призерку двох чемпіонатів Європи туркеню Еліф Ясілірмак, якій 28 років. З огляду на це, що ж все таки забракло для перемоги у фіналі?

- Думаю, що впевненості в собі, я перший раз у фіналі на таких змаганнях. Хвилювалася. Проте боролась до кінця і вірила в свої сили.

- А як склалася змагальна сітка для твоєї суперниці? Можливо, якась сильна борчиня у вашій вазі дісталася якраз Барці і тебе оминула зустріч з нею?

- У нашій вазі (58 кг) всі суперниці були сильними і рівними між собою. Емеші жереб «підкинув» сутички з чемпіонкою юнацької олімпіади норвежкою Грейс Булен та віце-чемпіонкою цьогорічного чемпіонату Європи та минулорічної літньої Універсіади у Казані Ірою Нетребою. Також в сітці їй потрапила досвідчена росіянка Валерія Коблова - чемпіонка Європи та призерка світу, але вона травмувалась і знялася зі змагань,чим спростила угорці шлях до фіналу.

- До слова, українська борчиня Ірина Нетреба, яку ти згадала, тепер представляє Азербайджан. У інших вагових категоріях ще дві українські борчині захищали кольори азербайджанського прапору. Це чемпіонка І Європейських Ігор Марія Стадник (в/к до 48 кг) та Наталія Синишин, яка здобула «бронзу» (в/к 55 кг) . Чи не надходило у Баку і Тобі пропозиції «змінити паспорт»?

- Пропозицій на рахунок переходу не було, та я і не думала над цим!

- Не думала? Перспектива заробити хороші гроші хіба не приваблює? Азербайджан щедро заохочує своїх спортсменів – так, за перемогу на Олімпійських іграх, якщо не помиляюся, винагороджує півмільйоном американських доларів.

- Таке відчуття, що Ви якраз і є агент Азербайджану (сміється). Ні, мені комфортно в Україні, тут народилася і виросла, зробила перші кроки у спорті, тут мої рідні і друзі. Не хочу я ні до якого Азербайджану!

- І Марія Стадник, і Наталія Синишин змінили громадянство не через гроші, борчині були обурені кулуарними колотнечами в українській боротьбі. Першими номерами збірної у їх вагових категоріях просували інших спортсменок, Стадник і Синишин було відмовлено навіть у шансі відібратися до олімпійської команди. Марію завжди тримали в тіні Мерлені, а замість Наталі на Олімпійські ігри 2012 року не зовсім правомірно і справедливо обрали Лазарєву. Чи не боїшся, що так одного дня станеться і з тобою?

- Все можливо, але поки що такого страху немає.

- Давай завершимо на позитиві: чим ще, окрім «срібла», запам’ятається тобі Баку?

Хорошою організацією змагань. Цікавими зустрічами та знайомствами з іншими спортсменами. Дуже сподобалось і саме олімпійське селище. А яка у нас дружня українська команда, в якій кожен щиро підтримує та переживає один за одного! Також імпонує те, що в Азербайджані люблять Україну!

Автор Наталія Васьо, за матеріалами www.galsports.com

<<<