Минулої суботи в Львівському училищі фізичної культури відбувся випускний вечір. Серед випускників цього славетного закладу, який вже понад чотири десятки років готує спортсменів високого класу, й футболісти команди U-17 Академії футболу ФК «Карпати», для яких суботній день був особливо насиченим. Адже за кілька годин до того, як отримати атестат зрілості, вони зіграли свій останній матч заключного сезону у першості Дитячо-юнацької футбольної ліги України. І хоча фінальний свисток арбітра зафіксував перемогу академіків з рахунком 2:0, настрій у їхнього тренера, екс-захисника «Карпат» Івана Павлюха, між іншим, вихованця ЛУФК, був не найкращий. - Чому? Саме з цього питання і почалася розмова кореспондента Інформаційного центру з Іваном Богдановичем, яка відбувалася в той момент, коли директор ЛУФК Степан Родак вручав його підопічним атестати зрілості.
– Так, ми сьогодні виграли, але це особливо не втішило, – почав розмову пан Іван. – Адже наша заключна гра вже ніяк не могла вплинути на турнірну ситуацію в групі. За будь-якого рахунку ми займали четверте місце, а значить, припиняли свої виступи у ДЮФЛУ. Самі розумієте, після минулорічних срібних медалей у фінальному турнірі нинішнє четверте місце в групі аж ніяк не можна вважати успіхом. А коли називати речі своїми іменами, то це щонайменше невдалий виступ.
– І що ж стало його причиною? Напевне і ви, і ваші хлопці розраховували на зовсім іншийрезультат?
– Звичайно, ми дуже хотіли, як і в минулому сезоні, не лише пробитися в фінальну частину першості України, а й знову поборотися за один з комплектів медалей. І восени ми доволі непогано відіграли – на зимову перерву, набравши в одинадцяти іграх 23 очки, пішли на другому місці. Але все перевернулося з ніг на голову навесні. Ми дуже погано відіграли другу частину групового етапу і в підсумку опустилися на четверте місце. Тому сьогоднішня гра з «Буковиною» і стала останньою в історії команди. А коли б ми зберегли за собою другу позицію, то зараз готувалися б до матчів плей-оф. Тож і настрій був би зовсім інший...
– Ви говорите, що команда провалила весняну частину сезону. Але що до цього призвело?
– У першу чергу вина за невдалий виступ лежить на мені. Це моя перша команда. Коли я тільки-но почав працювати, то не один раз чув від тих, у кого за плечима не один випуск, що найважче на мене буде чекати тоді, коли хлопці навчатимуться у випускному класі. Зізнаюся, я не дуже розумів, що мої старші колеги мали на увазі, та й, по-правді кажучи, не дуже над цим замислювався. А даремно – можливо, коли б я їх детально розпитав, які саме і чому проблеми виникають у випускному класі, то цілком ймовірно, що й настрій у мене зовсім був би інший і ми б з вами зараз про це не говорили. Але що тепер про це казати, коли щось виправити вже нереально. Треба зробити правильні висновки на майбутнє. Для мене цей рік став дуже корисним у плані досвіду. Присмак, щоправда, у цього досвіду відчутно гіркуватий, але то нічого – сподіваюся, попереду матиму ще не один випуск.
– І все ж, можна більш детально на цьому питанні зупинитися?
– Проблема в тому, що я не врахував специфіку випускного класу. Ще минулого року всі гравці як один жили виключно інтересами команди. Звідси були і гра, і результат. Але з початком останнього року навчання в школі, чим далі, тим більше хлопці почали концентруватися не на футболі, а на своєму майбутньому. Восени нам ще якось вдавалося робити результат, а навесні стався провал, якого, як я тепер розумію, слід було очікувати. У більшої частини гравців кудись зникла мотивація до тренувань, бо вони почали десь розуміти, що на серйозному рівні шансів заграти у них не дуже багато. Відповідно, і в іграх вони вже не викладалися так, як раніше. Звичайно, це стосується не всіх. Скажімо, Андрій Маркович, Тарас Регусевич, Ростик Гришак, Юра Яструб, Степан Кошка, Микола Ковталюк продовжували працювати як справжні професіонали до останнього дня і не знижували вимог до себе. Але ж ви самі розумієте, що шість осіб не можуть на собі витягувати кожен матч. Тому в підсумку маємо те, що маємо.
– Я так розумію, що ті хлопці, яких ви назвали, з часом можуть проявити себе в дорослих «Карпатах»?
– Це вже інше питання, та однозначно потенціал є в кожного з них. Усе залежатиме від того, як вони себе проявлять у молодіжній команді та в «Карпатах-2». Сподіваюся, що коли й не всі, то принаймні двоє чи троє з них таки одягнуть футболку головної команди клубу.