Учениця 8 класу Львівського училища фізичної культури Анна-Лаура Гінка у свої тринадцять років стала найкращою тенісисткою України серед ровесниць і не збирається зупинятися на цьому.
- Анно, перше запитання абсолютно не спортивне, проте, напевно, Ти часто чуєш його при знайомстві. Яке красиве ім’я – Анна-Лаура. Мабуть, такою ж гарною є історія, чому батьки обрали його для тебе?
- Ніякої особливої історії тут немає (сміється). Мамі просто дуже подобаються ці імена. Коли я народилася, батьки, щоби довго не вагатися при виборі між іменами Анна чи Лаура, подарували мені обидва.
- Ну що ж, а тепер переходимо до спорту. Як давно граєш у теніс?
- Я пішла на теніс у п'ять років. Мене привели у цей спорт дідусь з бабусею. Не пам’ятаю свого першого тренування, проте майже впевнена, що вже тоді теніс мені дуже сподобався і я захотіла у нього грати постійно.
- Чи не важко було п’ятирічній дівчинці втримувати в руках велику тенісну ракетку?
- А є маленькі ракетки, спеціально для діток. Тож тут проблем не виникло. А ось перебити м’яч через велику тенісну сітку справді було важко. Та й сам корт (ігровий майданчик) видавався тоді мені, п’ятирічній, таким величезним - чого тільки вартувало набігатися за м’ячиком по ньому! Тож не приховуватиму: багато що складалося непросто, проте мій тренер хвалила мене, казала, що я працьовита. Тож, завдяки своїм старанням, я досягла того, що маю на сьогоднішній день.
- У якому віці Ти вперше виступила на змаганнях?
- У 7 років.
- А коли прийшли перші вагомі здобутки у спорті?
- Напевно, з 2014-го року. Я потрапила на Мастерс українського тенісного туру - це підсумковий турнір найкращих гравців країни. Ми змагаємося упродовж року, набираємо бали, відповідно до яких Федерація тенісу України веде рейтинг. Восьмеро найкращих гравців підсумкового річного рейтингу змагаються на Мастерсі між собою. 2014-го року мене не лише відібрали на ці змагання, а я посіла друге місце – тоді мені було лише 11.
Того ж року я разом із напарником здобула срібну медаль на чемпіонаті України у міксті – змішаному розряді (прим. автора - парна гра, в якій в одній парі грають хлопець та дівчина). Згодом я вже посідала призові місця на міжнародних турнірах і також перемагала. Торік я стала п’ятою по Україні в особистому розряді серед спортсменів, старших за мене на два роки.
- Завдяки таким успіхам Ти сьогодні очолюєш рейтинг дівчат до 14-ти років, складений Федерацією тенісу України. До того ж, за кількістю набраних балів значно випереджаєш інших тенісисток. Чи не час виходити на європейські корти і брати участь у чемпіонатах Європи чи світу?
- Я вже неодноразово змагалася на різних міжнародних турнірах і входжу в 30-ку найсильніших гравців Європи, проте на офіційних чемпіонатах Європи і світу ще не виступала. Зараз разом із тренером готуємося до мого дебюту - чемпіонату світу серед дівчат віком до 14 років, який відбудеться в Америці.
- Познайом ще нас зі своїм тренером, будь ласка.
- Від самого початку, як тільки я прийшла на теніс, і до сьогодні тренуюся у Олени Булачек. Олена Іванівна працює тренером вже близько дев’яти років. Вона сама в 15 років стала майстром спорту і на той час була першою в українському рейтингу, посідала призові місця на чемпіонатах України, перемагала на міжнародних турнірах, проте через травми не продовжила спортивну кар’єр. Я дуже люблю свого тренера і вірю, що разом ми досягнемо багато.
- Та не завжди у спорті все відбувається гладко. Згадай ті моменти, коли було найважче? Чи не з’являлось інколи бажання покинути теніс?
- Щодня я тяжко працюю. Та нічого в житті легко не дається, тож, якщо хочу чогось досягти, треба працювати. Бажання покинути спорт, може, колись і з’являлося, але я знала, що в такому разі дороги назад уже не буде. Та й кожна перешкода, яку вдалося подолати, обов’язково приносить щось радісне. Наприклад, згадую міжнародний турнір у Києві, де я боролася з іншою дівчиною за вихід у фінал. Суперниця була дуже сильна, а я так хотіла перемогти. І мені це вдалося, хоча матч тривав чотири години. Цей турнір був складним не лише фізично а ще й психологічно. Але саме тому моя перемога була ще у сто разів солодшою.
- Грати чотири години поспіль? Як це можливо витримати?
- Все можливо витримати (сміється). У нас у грі обмеження в часі немає. Змагання може тривати і 5-6 годин. Спробую спрощено пояснити нашу систему гри. Матч розбивається на три сети, і щоб перемогти у змаганнях, треба виграти у двох сетах. Сети, своєю чергою, складаються з геймів. Сет триває доти, доки один з гравців не виграє шість геймів. Гейм – період тенісного матчу, протягом якого подає котрийсь один гравець. Щоби виграти гейм, треба чотири рази поспіль забити суперникові, а якщо не поспіль, то забити більше чотирьох м’ячів.
При рахунку у сеті 6-5 розігрується ще один гейм. Якщо рахунок стає 7-5, то сет закінчується. При рахунку 6-6 призначається додатковий спеціальний тайм-брейк.
- Що Тобі найбільше подобається у тенісі? І що, навпаки, не надто подобається?
- Подобається вигравати, та й сам теніс – дуже цікава гра. А найбільше не люблю програвати.
АННА-ЛАУРА ГІНКА
Народилася 11 травня 2002 р. у м.Львові
Учениця 8 класу Львівського училища фізичної культури.
Кандидат у майстри спорту з тенісу.
Резерв збірної команди України.
Лідерка всеукраїнського тенісного рейтингу серед дівчат до 14 років.
Срібна призерка чемпіонату України.
Тренер: Олена Булачек
Хобі: читання книжок.