Непрофільні види : ГЕРОЯМ ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ І СЛАВА

У річницю загибелі, 13 листопада, учні поклали квіти та запалили свічку пам'яті Герою, випускнику відділення легкої атлетики КЗ ЛОР "Львіфвський фаховий коледж спорту" Тарасу Сивенькому. На могилі вихованці зустрілись з його великою родиною, дізналися про життєвий шлях полеглого воїна.

Батьки розповіли, що при вступі до коледжу в анкеті Тарас написав такі слова: "Люблю змагатися, адже життя - як бігова доріжка, на якій чимало всього вчишся". Тарас з дитинства цікавився історією, мав винятково хорошу здатність запам’ятовувати дати та події, володів ґрунтовними знаннями із науки й техніки. Крім цього, захоплювався комп’ютерними науками, любив читати, мав високу ерудицію. Займаючись спортом відзначався дисциплінованістю та працьовитістю. У 2013 році, після закінчення Львівського фахового коледжу спорту, Тарас вступив до Національного університету "Львівська політехніка". А у 2017 році завершив військову підготовку в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У перший же день повномасштабного вторгнення РФ Тарас, не роздумуючи ні секунди, разом зі своїм батьком Богданом добровольцями пішли на захист Батьківщини. Тарас вступив до лав 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ Збройних Сил України, обіймав посаду командира взводу, брав участь у боях в гарячих точках фронту, зокрема, і на Херсонщині, і в Бахмуті. Відзначився при звільненні Херсонщини, Харківщини та Донеччини.

На жаль, 13 листопада 2023 року Тарас Сивенький (в якого був позивний Сивий) героїчно загинув під час виконання бойового завдання. За особисту мужність був нагороджений численними відзнаками, зокрема Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача «Сталевий хрест», нагрудним знаком «Срібний хрест», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

Кожному із нас хотеться вірити, що Тарас загинув не дарма. Він зробив свій внесок у майбутнє країни. Так, дорогою ціною ми здобуваємо цілісність країни, але в пам’ять про Тараса, в пам’ять про всіх героїв, які полягли на сході, ми не маємо права зупинятися. Ми повинні йти вперед, до перемоги. Лише виборовши країну, про яку мріяли наші Герої, ми зможемо сказати, що вони загинули не даремно.

У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну. Разом ми повинні зробити усе можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед.

Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих та назвати всіх поіменно. Проте ми повинні докласти максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Щоб наша пам’ять про них була живою і дієвою. Щоб кожен із нас долучився до захисту і перемоги України.

Пам’ять про борців і їхні подвиги є найвищою цінністю у шкалі нашої національної ідентичності. А віра і впевненість, що в разі загибелі на полі бою жертовність воїна буде пошанована для нас, є дуже важливою для підняття морального духу військовослужбовців.

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!!!

<<<