53 років1971 - 2024

Спортивні відділення:

Бокс

Веслування на байдарках і каное

Вільна боротьба

Велоспорт

Водне поло Загальна інформація Тренери Спортсмени Історія відділення Вступні нормативи План спортивних заходів Розклад тренувань Склад навчально-тренувальних груп Список учнів, студентів та випускників, які увійшли до складу збірної команди України

Водне поло : Юрій Сидорович: «Є бажання потрапити на чемпіонат світу серед молоді»

Нещодавно один із найкращих вихованців львівського водного поло, чемпіон Європи і світу серед юніорів, дворазовий бронзовий призер чемпіонатів СРСР, багаторазовий чемпіон України, вчитель водного поло Львівського училища фізичної культури та тренер юнацької збірної команди України Юрій Сидорович відсвяткував 50-річний ювілей. Опісля якого ватерполісти юнацької збірної України (U-17) перемогли на міжнародному турнірі в польському Гожові Велькопольському. «СПОРТИВКА» привітала Юрія Омеляновича з ювілеєм та перемогою на «Кубку Слов’янки», а також розпитала про виступ та підготовку юнацької збірної України до кваліфікаційного відбірного турніру в чорногорській Будві, який пройде з 9-12 травня. Також Юрій Сидорович розповів про свій шлях у водне поло, виступи на чемпіонатах світу та Європи, а також перипетії ігор у чемпіонатах СРСР, Мальти, Польщі, Словаччини, України та перспективи розвитку водного поло в Україні та Львові.

Головні конкуренти – словенці

- Цей «Кубок Слов’янки» є традиційним турніром, - розповідає Юрій Сидорович. Він проводиться за три тижні до кваліфікації на чемпіонат Європи. Збірна Україна неодноразово брала участь у цих змаганнях, які відбуваються у Польщі. Цього разу участь «Кубку Слов’янки» взяли шість збірних: Польщі, України, Великобританії, Молдови, Білорусі та Чехії. До речі, саме збірна Чехії є однією із команд, яка виступатиме у кваліфікаційній підгрупі разом із нами до чемпіонату Європи. Щодо «Кубку Слов’янки», то цей турнір є доволі представницьким та добре організованим. У першій грі Україна перемогла Великобританію – 12:9. Гра видалася напруженою та цікавою, адже гравців збірної України доволі часто вилучали з води. У цьому поєдинку симпатії суддів були на боці британців, нам давали не завжди обґрунтовані вилучення. Однак, не дивлячись на суперечливі суддівські рішення хлопці впоралися із поставленим завданням на гру та здобули перемогу. У наступній грі зі збірною Молдови ми пробували використовувати та награвати нові тактичні дії. Щоправда, у перших двох періодах нам це не зовсім вдавалося. Тому ми й поступилися у них з рахунком 5:2. У третьому періоді Україна повернулася вже до награних систем оборони та атаки і це дало результат. У третьому періоді ми тріумфували – 5:1. Останній період був не менш напруженим, молдавани не хотіли здаватися без бою, але все ж ми їх здолали з загальним рахунком – 9:7. Наступного дня ми перемогли Білорусів – 16:4 та збірну Чехії – 19:0. У завершальний день змагань зустрілися з господарями поляками, яких перемогли – 16:7. У підсумку ми здобули п’ять перемог та стали володарями «Кубку Слов’янки».

- На «Кубку Слов’янки» вдалося переглянути у дії гравців збірної. А наскільки задоволені рівнем гри?

- Відверто кажучи, ми вже давно прагнули подивитися на збірну, як вона себе проявлятиме на таких хороших турнірах, яким без сумніву став «Кубок Слов’янки». Цей турнір став вже другим, в якому ми беремо участь. До цього був турнір у Дембіце, в якому збірна України (U-17) брала участь. Тому юнацька збірна України вже вийшла на остаточну стадію підготовки до кваліфікаційних матчів, які мають відбутися у Чорногорії. 1 травня ми виїжджаємо на завершальний підготовчий збір у Дніпродзержинськ, а вже звідти їдемо до Києва, звідки вилітатимемо до Чорногорії. Турніром у Польщі ми задоволені, адже він показав всі недоліки, які є у збірній і над якими потрібно працювати. Турнір у Польщі додав упевненості молодим гравцям нашої команди у психологічному плані та заставив їх повірити у власні сили, в те, що їм до снаги перемагати та боротися за найвищі місця. А це нам на руку. Не варто забувати, що у кваліфікаційному раунді до чемпіонату Європи у нашій підгрупі в Чорногорії на нас чекають дуже складні поєдинки. Зокрема, зі Словенією та Чорногорією. Також, гадаю, що збірна Бельгії також не подарунок і покаже все на що вона здатна. Також у нашій групі буде ще й збірна Чехії, яку ми перемогли на нещодавньому «Кубку Слов’янки». Плануємо вдало виступити в чорногорській Будві, де проходитимуть матчі нашої підгрупи та потрапити до фінальної частини, яка з 8-15 вересня проходитиме на Мальті.

- Назвіть головних конкурентів збірної України в кваліфікаційному раунді у Будві?

- На мій погляд, головною грою за вихід у фінал у нашій підгрупі буде матч між Україною та Словенією. Звісно, що з чорногорцями у них на батьківщині боротися буде дуже важко, але все ж головним нашим конкурентом є словенці.

- Чи вже відомо хто з представників львівської ватерпольної школи поїде у складі збірної України (U-17) у чорногорську Будву на кваліфікаційний раунд?

- Поки що остаточний склад ще не узгоджений. Однак, попередньо є шість кандидатів від львівської ватерпольної школи, які братимуть участь в останньому підготовчо-тренувальному зборі, який відбудеться у Дніпродзержинську. Саме кращі з них й поїдуть у Будву. До речі, на «Кубку Слов’янки» нашого воротаря Олександра Тригубенка визнали кращим гравцем команди. Окрім нього шанс поїхати в Чорногорію мають Ростислав Дубас, Віталій Іванов, Роман Грищук, Микита Бердніков та Генадій Зубарєв. Саме ці вихованці Львівського училища фізичної культури, які виступали на «Кубку Слов’янки» у Польщі є кандидатами на поїздку в Чорногорію.

На плавання відвела мама

- Юрію Омеляновичу, відійдімо трішки від «Кубку Слов’янки». Не так давно ви відсвяткували ювілей – 50 річчя. А як доля закинула вас у світ водного поло?

- Мій шлях у водне поло розпочався доволі давно, адже займатися спортом розпочав ще у шестирічному віці. Все розпочалося з плавання. Моя мама відвела мене на Академічну у лазню №1, де колись був басейн. Рік потому побачив, як у басейні тренуються хлопці граючи у водне поло і попросився до них на тренування. Тренувався з ними рік. Опісля пробував себе у різних видах спорту: стрільба, фехтування, баскетбол, футбол. Ці заняття згодом мені стали в нагоді, коли навчався в Львівському інституті фізичної культури. Згодом все ж повернувся до занять водним поло.

- На якій позиції розпочинали у водному поло?

- Спочатку був воротарем, стояв на воротах, але добре плавав. Завжди на старті плавав за м’ячами. Забирав м’ячі, а тоді ставав на ворота… Згодом мене запросили до лав юнацької збірної СРСР, за яку зіграв багато ігор. Брав участь у юнацькому чемпіонаті світу у складі СРСР, з якою, до слова, став переможцем першого юнацького чемпіонату світу з водного поло серед збірних команд. Невдовзі, у складі молодіжної збірної став срібним призером чемпіонату Європи. А далі з 1980-го року виступав за львівське «Динамо». Закінчив виступати за «динамівців» у 2002 році.

- А за кордоном вдалося пограти?

- Так, вдалося. Два роки грав на Мальті, де став срібним призером чемпіонату цієї острівної країни та володарем Кубку Мальти. Також став триразовим чемпіоном Польщі та дворазовим володарем Кубку цієї країни. Також два роки провів у Словаччині виступаючи за клуб «Мартін». Також паралельно з цим виступав у львівському «Динамо». З 2002 року був граючим тренером та капітаном «Динамо», коли закінчував кар’єру гравця. Саме тоді мене й запросили на роботу в ЛУФК, де працюю й до сьогодні.

В Україні відроджується водне поло

- Ви виступали у багатьох європейських чемпіонатах. А що скажете про теперішній рівень чемпіонату України?

- Свого часу рівень чемпіонату України, як і рівень водного поло у нашій державі був впав. Однак, зараз рівень команд чемпіонату України потрохи зростає. Тобто чемпіонат стає цікавішим. Якщо раніше була тільки одна команда маріупольський «Іллічівець», яка була беззаперечним лідером, то зараз і львівське «Динамо» і харківський «Слобожанець» складають маріупольцям серйозну конкуренцію у боротьбі не лише за призові місця, а й за звання чемпіона України. Тому вважаю, що в Україні починається відродження водного поло. Якщо є багато конкуруючих команд, то відповідно й зростає національний чемпіонат, зростають у класі гравці.

- А який матч є для вас найпам’ятнішим?

- Завжди згадується останній матч чемпіонату світу серед юнаків з командою Італії. Та гра була дуже напруженою і за лічені секунди до завершення поєдинку мені вдалося забити переможний гол, який приніс перемогу на чемпіонаті світу. Ця гра до сих пір у моїй пам’яті… А так всі ігри були цікавими. Немає не цікавих матчів.

- Що найбільше запам’яталося під час виступів на Мальті?

- Запам’ятав сонце, море та багато команд із багатьма хорошими гравцями. Мабуть, водне поло на Мальті є спортом номер один. Команд на Мальті багато, не дивлячись на те, що ця держава не є великою за розмірами та кількістю населення. Кожне місто має одну, а інколи і дві команди і в кожній з них виступало чимало іноземців: італійці, серби, хорвати. З ними цікаво було поспілкуватися, подивитися за їхньою грою та щось цікаве та нове почерпнути для себе. Загалом виступи на Мальті були для мене моєю роботою, яку робив сумлінно.

Складно, але можливо…

- У цьому чемпіонаті України крім «Динамо» участь взяла ще одна команда «Динамо-2 УФК»…

- Вважаю, що ми зробили дуже хороший крок у цьому напрямку для розвитку водного поло у Львові. Попередні роки зі стін ЛУФК виходило дуже багато хороших молодих ватерполістів, але за браком місць в головній команді «Динамо» не всі ці молоді хлопці мали змогу себе проявити. Саме через це багато гравців завершувало свою спортивну кар’єру так і повністю не розкрившись. Ми втратили дуже багато гравців, які є нашими вихованцями. Багато з них виїхало виступати за інші команди. Наприклад, Олександр Дедюра, який є моїм вихованцем. Зараз він грає за маріупольський «Іллічівець» лише через те, що не було належного фінансування. А в цей час він одружився, у нього народилася дитина і Сашко змушений був шукати собі більш кращого місця для продовження кар’єри гравця. Тому добре, що зараз є друга команда «Динамо-2 УФК», яка набуває досвіду, гравці мають постійну ігрову практику. Ці гравці є хорошою зміною для наших львівських ветеранів, які виступають за головну команду «Динамо». Ще рік-два і склад «Динамо» цілковито може оновитися цими молодими та талановитими гравцями.

- На ваш погляд, чи зможе «Динамо» у передостанньому виїзному турі в Маріуполі нав’язати боротьбу тамтешньому «Іллічівцю» у боротьбі за золоті медалі?

-У спорті все можливо. Ми цього, звісно, всі бажаємо, переживаємо та вболіваємо за «Динамо». Для цього потрібно перемогти у Маріуполі та у Львові в останньому турі в «Іллічівця» та стати чемпіонами України. Для цього всі докладають зусилля. А все у цій ситуації залежить від гравців. Звісно, що буде складно, але можливо…

- Наступний рік стане ювілейним – сторіччя з дня проведення першого матчу з водного поло. Які очікування у вас?

- Очікую змін на краще. Повернення нашої держави обличчям не лише до водних видів спорту та водного поло, а й до інших видів спорту. Також очікую хороших результатів. Є бажання потрапити на фінал чемпіонату Європи, посісти високе місце та потрапити на чемпіонат світу серед молоді. Також дуже хочеться, щоб львівське «Динамо» нарешті вже за стільки років вибороло звання чемпіонів України. Також бажаю нашим ветеранам добре виступити на чемпіонаті Європи.

Джерело: Мстислав КОЦЬКИЙ-БОБ’ЯК, www.galsports.com

<<<