Водне поло : Дмитро Алєксєєв: «Наша перемога – великий плюс для Львова»

Сезон, що завершився, для студента І курсу Львівського училища фізичної культури Дмитра Алєксєєва був найуспішнішим у його кар’єрі. Дмитро разом з ватерпольною командою львівського «Динамо» у Кубок України поклав золоті медалі національного чемпіонату, а також у віці 18-ти років був запрошений до національної збірної України. Що цікаво, коли вперше за роки незалежної України «динамівці» стали чемпіонами України (1995 рік) майбутній ватерполіст не те, що не вмів плавати, а навіть ходити. У цьому році наш гість народився і про кар’єру ватерполіста, звісно, не думав.

- Дмитре, вітаю з успішним сезоном. Чи пройшла уже ейфорія від перемоги у чемпіонаті?

- Дякую. Ще не повністю. Усі задоволені. В команди зараз піднесений настрій. Звісно, відчуття дуже приємні, адже сезон був вдалим. Утім, уже потрібно думати про майбутній чемпіонат.

Що відчував, коли «Динамо» обіграло «Іллічівець» у Львові?

Питання просто супер (сміється). Щастя, щастя і ще раз щастя. Пригадую наступного дня, коли грали із харківським «Слобожанцем», падав дощ. Я усім казав, що це був дощ радості. Мабуть, вас не здивую, якщо скажу, що був радий за команду і за тренерський склад, Наша перемога - великий плюс для Львова. Думаю, про нашу команду почули більше і заговорили на верхах.

Чи міг ти подумати, що у 18 років ти станеш чемпіоном України?

Ні. Про це не думав взагалі. Можливо, мрії були, однак я про це нікому не говорив. Так само не сподівався, що потраплю до національної збірної України.

У цьому сезоні у тебе потрійне спортивне свято: твоя команда виграла Кубок, чемпіонат і ти потрапив в поле зору нового головного тренера ватерпольної збірної Валерія Завізіона.

Згоден з Вами. Хоч і сезон був вдалим, потрібно рухатися вперед. Жодного кроку назад. Щодо збірної, то в мене і гадки не було, що новий головний тренер мене туди запросить. Думав, що туди потрапляють люди, яким уже за 21.

Якщо згадати матчі з «Іллічівцем», у чому, на твою думку, ви були сильнішими за свого суперника?

Конкретно відповісти важко. Велику роль відіграв характер. Окрім того, вдалий хід зробив наш головний тренер Ігор Зінкевич. Маю на увазі те, що він на останніх матчах з «Іллічівцем» дещо змінив тактику гри команди і це дало результат. В останніх двох турах ми не мали права на помилку і на характері ми витиснули максимальний результат.

Перейдемо до матчів збірної України. Як оціниш виступ команди у Словенії?

В принципі, зіграли нормально. Звісно, було б краще якби ми обіграли Молдову. На жаль, зіграли з ними внічию 10:10.

Чого забракло, аби обіграти молдаван?

Можливо, і банально забракло сил. Легких матчів не було, тому фізично було важко. За такий короткий проміжок часу зіграти п’ять матчів дуже непросто. Не хочу когось у чомусь звинувачувати, але гравці інших збірних приймають дещо, що їм додає фізичних сил. У нас такого немає. Не виключаю варіант, що після перемоги над Швейцарією ми розслабилися, а відтак поплатися результатом у грі з Молдовою.

Чи достатньо ігрового часу тобі давав головний тренер Валерій Завізіон?

Багато. Якщо відверто то гра йшла з перемінним успіхом. Інколи грав на так як хотілося б, а інколи в гру вписувався добре.

Чи є шанси в збірної України вийти у фінальну частину чемпіонату Європи? Шанси є завжди. Особисто я хочу побачити у цьому позитив. Утім, усі розуміють теперішню ситуацію і реально дивляться на речі. Наступного року на нас чекає молодіжний чемпіонат Європи в Грузії. Думаю, там пригодиться той досвід, який набираюся за головну збірну.

Чи відчуваєш, що за цей сезон зріс як професійний гравець?

Дякую за приємне запитання (сміється). Раніше грав у юнацьке водно поло, а цього року повністю пристосувався до дорослого. Між цими рівнями є нюанси і нам про це тренери говорили завжди. Зважаючи на це, з кожним днем стараюся рости та вдосконалювати себе.

І на останок, розкажи як ти потрапив у водне поло.

У мене була астма. Родичі порадили піти на плавання і я прислухався. Що цікаво, лікарі були проти того, аби я йшов до басейну. Утім, у мене такий тип характеру, що мені не було цікаво тільки плавати. Одного разу у школі був ватерпольний турнір і я взяв у ньому участь. Тренери мене побачили і після цього почав займатися цим видом спорту. Тоді мені було дев’ять років.

Джерело: Богдан Пастернак, www.waterpolo.org.ua

<<<