Водне поло : Ігор Зінкевич: «На перший тур чемпіонату їхали з метою виграти усі матчі»

Головний тренер ватерполістів львівського «Динамо», чинних чемпіонів та володарів Кубка країни, вчитель водного поло Львівського училища фізичної культури Ігор Зінкевич (на фото) розповів про старт команди у новому сезоні.

Ватерполісти львівського «Динамо», основу яких складають вихованці училища, три останні роки незмінно виборюють золоті нагороди національного чемпіонату. Тож цілком прогнозовано без втрат галичани розпочали і новий сезон: упродовж першого туру, який відбувся у Дніпродзержинську, динамівці в п’яти іграх здобули п’ять перемог із сумарним рахунком 62:21. Втім, незважаючи на стовідсотковий результат, головний тренер «Динамо» Ігор Зінкевич у розмові з кореспондентом IA ZIK зазначив, що він не всіма компонентами гри своїх підопічних у стартових поєдинках залишився задоволений.

– Перед нами на сезон стоять два конкретних завдання – захистити чемпіонський титул та залишити у Львові Кубок України. Тому на перший тур чемпіонату їхали з метою виграти усі матчі, аби вже зі старту захопити лідерство у турнірній таблиці. Це завдання ми виконали – і це найголовніше. Однак я, як і кожен тренер, завжди, навіть після переможних матчів, маю претензії до своїх гравців. Зокрема, коли говорити загалом про поєдинки у Дніпродзержинську, то я не надто задоволений нашою грою при позиційній атаці – є певні проблеми тактичного характеру, а також й деякі технічного.

– Можливо, це пов’язано з початком сезону і в наступних турах все налагодиться?

– Та в тому то й проблема, що ні. Так, під час підготовки до нового сезону ми мали недостатньо ігрової практики. Однак головна причина наших недоліків у позиційній атаці – відсутність можливостей тренуватися на великій воді. По-перше, наш клуб не може собі цього дозволити через фінанси. А по-друге, у Львові немає критого 50-метровго басейну, де можна було б тренуватися взимку. Ми проводимо заняття у 25-метровому басейні «Динамо», а ширина його майданчика не дозволяє повноцінно відпрацьовувати тактику гри в атаці. А одною теорією не обійдешся – необхідна практика. Додаються також і проблеми з удосконаленням техніки кидків з середньої та дальньої відстані. У гравців надто слабкі ноги, бо в малому басейні є можливість відштовхуватися від дна, а у великій ванні цього немає. Скільки хлопцям не кажеш, щоб вони виштовхувалися при кидку виключно за рахунок ніг, вони рефлекторно використовують дно басейну. Як то кажуть, навіщо копати, коли можна не копати. От і виходить, що з усіх гравців щодо виконання кидків у мене немає претензій лише до Олександра Дядюри, але і в нього інколи бувають з цим проблеми.

– Тоді виникає питання, а за рахунок чого ви перемагаєте суперників?

– Коли я говорю про проблеми, то ви повинні розуміти, що мова йде про вимоги до гравців по максимуму – як відомо, межі удосконалення майстерності не існує. Коли ж говорити про чемпіонат України, то достатньо й того, що є. Але ж ми повинні прагнути до того, щоб гідно виступати і на міжнародній арені, тим більше, що «Динамо» є базовим клубом як для національної збірної, так і молодіжної та юнацької. А виграємо ми перш за все за рахунок кращої, ніж у суперників, технічної і силової підготовки та належної організації командної гри. Немає у нас особливих проблем і з плавальною підготовкою.

– Як оціните гру окремих гравців на першому турі? Кого можете виділити в кращу сторону, а до кого, можливо, є претензії?

– Кожен матч ми розпочинали одним і тим самим складом, гра якого мене загалом задовольнила. Це шість польових гравців: захисники Віталій Свіщов, Юрій Мамєтьєв і Роман Грищук, вищезгаданий Сашко Дядюра з ветераном Віктором Момотом складали дует рухливих нападників – це наша середня лінія, а на позиції стовпа, тобто на вістрі атаки діяв Сергій Грішин. На рівні зіграли й стовп Юрій Бегень і зовсім юний гравець середньої ланки Богдан Дзядик, якому лише 16 років. Менше за інших ігрового часу мали 17-річний захисник Станіслав Дубелір та рухливий нападник Андрій Коноварт, який простудився і в останніх трьох матчах участі взагалі не брав. А от до кого в мене є серйозні претензії, так це до Нікіти Берднікова – це не рівень «Динамо», хоча потенціал у цього 19-річного хлопця, якого ми використовуємо в середній лінії, однозначно є, але треба більше працювати на тренуваннях.

– А що скажете про гру воротарів?

– Наш основний воротар, досвідчений Денис Волончук, якому вже 38 років, не зовсім вдало відстояв у першій грі з «Маріуполем». Пропустили ми в тому матчі, щоправда, не багато – лише три голи, але він припустився кількох помилок, яких воротар такого рівня не повинен собі дозволяти. Та треба віддати йому належне – Денис зробив правильні висновки і в подальшому у мене до нього претензій не було. Що ж до молодого Олега Раврика (21 рік для воротаря – це зовсім юний вік), то він брав участь у всіх іграх, окрім матчу з «Слобожанцем» і скажу, що проявив себе непогано. Тому планую, що в наступних турах надаватимемо йому більше ігрового часу. Я сам колишній воротар, тому чудово розумію, як важливо для молодого голкіпера мати ігрову практику. А Олег своєю працею на тренуваннях заслуговує на довіру.

– З «Слобожанцем» ви не ризикнули міняти основного воротаря, бо це був центральний матч туру?

– В принципі так, адже в останні сезони боротьба за золоті медалі чемпіонату зводиться до нашого протистояння саме з цією командою. Тим більше, це була наша перша очна гра в новому сезоні і виграти її було дуже важливо не тільки в тому сенсі, щоб стати лідером у турнірній таблиці, а й з позиції психології – коли виграєш у головного конкурента перший матч, то це додає впевненості на подальші поєдинки. Але скажу, що виграш нам дався у важкій боротьбі. Хоча у харків’ян у міжсезоння пішло кілька провідних гравців, команда у Сергія Колточихіна дуже хороша і нам буде зовсім не просто виконати поставлені на сезон завдання. Але це добре, адже конкуренція і суперництво сприяють зростанню рівня майстерності.

– А що скажете про решту матчів – перемоги далися вам легко?

– Ігри складалися по-різному. Розчарувала мене тільки гра із збірною Київщини. В минулому сезоні вони дали нам бій, а от цього разу здалися ще до початку матчу. Чому? Не знаю, можливо прийняли рішення поберегти сили на інші свої матчі, вирішивши, що у нас відібрати очки не реально… Решта ж поєдинків були не такими вже й простими. Я б взагалі відзначив, що рівень команд в нашому чемпіонаті загалом потроху вирівнюється і вже немає такої величезної різниці між першою та останньою командами, коли рахунки сягали різниці навіть до двадцяти м’ячів. А в багатьох іграх взагалі інтрига зберігалася до фінальної сирени і це не може не тішити.

– Той факт, що «Одеса», яка не грала в минулому сезоні, займає після першого туру третє місце, вас не здивував?

– Ні. Скажу навіть більше, я очікував, що саме так і буде. Я ще до початку туру казав, що коли б в одеситів у складі був досвідчений лідер, який може повести за собою молодих партнерів, то вони б могли дати бій і нам, і «Слобожанцю». Зрештою, харків’янам вони його й дали, адже тільки у другій половині матчу одесити почали поступатися супернику. Та й з нами вони на хорошому рівні відіграли другий і третій періоди. Думаю, якщо у «Одеси» буде усе гаразд з умовами для тренувань, то вони ще додадуть і в наступних турах грати з ними стане ще важче. Але це піде тільки усім на користь.

– У нинішньому чемпіонаті в усіх команд відсутні легіонери. Як це позначається на його рівні?

– Взагалі то Регламент дозволяє заявляти двох легіонерів. Але на сьогоднішній день це надто дороге задоволення і я не думаю, що найближчим часом вони в нашому чемпіонаті з’являться. А так звичайно, було б добре, якби легіонери приймали участь в чемпіонаті. Різні школи, різні стилі – це тільки додає видовища в іграх та й нашій молоді було б корисно тренуватися та грати поряд з сильними ватерполістами з-за кордону. Так само я вважаю, треба дозволяти, аби наші провідні гравці мали право грати не лише в чемпіонаті України, а й паралельно і в закордонних, якщо є така можливість і їх туди запрошують. Бо коли ти «варишся» лише у себе вдома, то немає ні прогресу, ні розвитку, а це негативно позначається і на грі збірної України.

Автор Іван Дупнак, за матеріалами http://zik.ua

<<<