У Львівському училищі фізичної культури навчається талановитий гірськолижник Михайло Карпушин. Хлопець, якому лише 14 років, – чемпіон України зі слалому та слалому-гіганту, володар Кубка України 2012 року, кандидат у майстри спорту, резерв збірної команди України. І це закономірно, адже тренує Михайла тато Олексій Карпушин - майстер спорту, багаторазовий чемпіон етапів Кубку СРСР.
- Михайло, мама у тебе гімнастка, тато – лижник... Так виглядає, що доля спортсмена не могла тебе оминути.....
- Дійсно (сміється). У мене ще й молодший брат лижник. Вперше я одягнув лижі приблизно у 4-5 років. Тато має друга, у якого двоє дітей, і саме батьків товариш запропонував поставити дітей на лижі. Спочатку це була швидше розвага, а потім тато почав професійно займатися зі мною.
- А ти особисто вподобав лижний спорт чи просто прийняв батьківський вибор?
- Ще й як вподобав! Уявіть: висота 3250м, там тільки чисте повітря, а яка природа! Тільки у горах розумієш, що таке дихати на повні груди, і тільки там отримуєш максимальний заряд бадьорості, сил, здоров’я, позитивної енергії, чудового настрою і ще багато-багато чого. Хто хоч раз вибирався зимою у гори, мене зрозуміє.
- У яких дисциплінах лижного спорту спеціалізуєшся?
- У нашому виді спорту є швидкісні дисципліни та фрістайл. У фрістайлі використовуються елементи трюків та стрибків, але важлива і швидкість. Я спеціалізуюся у швидкісних, а саме у спеціальному слаломі, слаломі-гіганті та швидкісному спуску.
- А слалом, це здається, спуск з перешкодами?
- Так, на відміну від швидкісного спуску, де на трасі нема перешкод, у слаломі є ворота, через які необхідно пройти лижнику. Ворота позначаються парами червоних і блакитних жердин. Їх ширина, а також частота розташування змінюються в залежності від виду слалому. Так, у гіганті ворота розташовуються на відстані приблизно 13 метрів одні від інших. Спортсмени зобов’язані проїхати через всі ворота, яких на трасі для чоловіків від 55 до 75, а для жінок від 40 до 60. За пропуск воріт дискваліфікують. Звичайно, можна зупинитися, повернутися і все-таки пройти пропущені ворота, та вже нема сенсу – втрачено багато часу.
Я особисто більше полюбляю слалом-гігант, там більша швидкість - до 70 км/год, у спеціальному ж – до 40 км/год.
Цікаво, що у змаганнях по слалому і гігантському слалому кожного разу розмічається нова траса і випробувати їїдо змагань ми не можемо – лише проглядаємо.
- Якщо, не приведи Боже, лижник травмувався у горах, чи буде допомога дійсно швидкою?
- За кордоном так! У нас я таке можу сказати лише про Буковель. Людину перевезуть до пункту допомоги на ратраку. Це машина на широченних гусеницях чимось схожа на трактор. Нею перевозять людей і вантажі крутими схилами, вкритими багатометровим шаром снігу, розчищають дороги, втрамбовують лижні траси. А також виконують рятувальні роботи, для цього на ратрак прикріплюється евакуаційна кабіна (лежанка для потерпілогоі кріслосупроводжуючого під прозорим пластиковимдахом).
- Яких вершин хотів би досягти у спорті?
- Думаю, що мрія кожного спортсмена – Олімпійські ігри. Хочу здобути все, що можливо в цьому спорті. Сподіваюся, у мене все вийде. А найближча мета – завоювати цьогорічний Кубок України.
- Певно, нелегко поєднувати навчання з тренуваннями?
- Трішки важкувато, оскільки часто виїжджаю на тренувальні збори до інших країн. Практично 2 тижні вчуся у школі, 2 тижні на зборах. А ось на зборах у нас майже як в армії. Наприклад, в Австрії у мене день розписаний так: зранку зарядка, сніданок, о 8:00 ми вже біля підніжжя гори очікуємо підйомник, о 13:00 спускаємось з гори донизу і їдемо обідати, після обіду - уроки, які по приїзду до школи здаю вчителям. Потім друге тренування, вечеря і...... доробляю уроки. А потім відбій (сміється).
- І тобі до вподоби таке життя за розкладом?
- Мені до вподоби лижний спорт. І люблю перемагати. А для цього треба багато працювати. Завдяки спорту я уже півсвіту побачив. Побував у Австрії, Франції, Італії, Грузії. більш доступного, настільки тісно пов’язаного з природою і такого корисного для людини спорту годі й уявити.
- Дякую, Михайле! Успіхів Тобі!
Джерело: Наталія Васьо, журнал для підлітків «Сто талантів».