Непрофільні види : Оля Козак: «До мене придивлялися тренери зі школи Дерюгіних»

Одинадцятикласниця Львівського училища фізичної культури, кандидат у майстри спорту Оля Козак переконана, що нічого гарнішого за художню гімнастику не існує, адже у ній гармонійно поєдналися спорт і мистецтво. Про чарівний світ художньої гімнастики Оля сьогодні нам і розповість.

- Олю, чудово виглядаєш. Це, певно, у всіх гімнасток така граційна постава, витончена фігура, легкі пластичні рухи…

- Дякую (посміхається). Справді, гімнастика – дуже гарний і жіночний вид спорту. У нас кожен жест, кожен рух та навіть посмішка - все має бути гарним, впевненим та зачаровувати.

- Художня гімнастика - це синтез танцювального мистецтва і спорту, чи не так?

- У моєму спортіпоєдналися танець, балет, акробатика, циркове мистецтво. Всі вправи виконуємо під музику, яка посилює магію виступу. Це дійство, що неймовірно зачаровує. Недарма змагання гімнасток називають святом краси і грації.

- Розкажи, будь-ласка, трішки більше про вправи, в яких змагаєтеся.

- Виступати можемо як без предмета, так і з предметом – це скакалка, обруч, м’яч, булави, яскрава стрічка. В руках умілої гімнастки ці предмети немов оживають - злітають вгору, закручуються химерними змійками, спіралями тощо. Особливо ефектно виглядають групові виступи, коли на килимі одразу п’ятеро гімнасток. У групових вправах використовують або одночасно два предмети (наприклад, обручі і м'ячі) або один (п'ять м'ячів, п'ять пар булав). Предмети, з якими працюватимуть гімнастки у групових виступах, обирають у Федерації гімнастики на певний період часу, а потім їх змінюють. Зараз у групових вправах з одним предметом використовують булави, з двома предметами - три м’ячі та дві стрічки.

- Вражають не лише ваші номери, а й костюми, у яких виступаєте, - такі гарні і блискучі. Ви їх купуєте чи, можливо, шиєте самі?

- Мої костюми шиє мама. До того ж, шиє не лише мені, а й моїм подружкам. Правда, вони у чималеньку суму обходяться – від двох до п’яти тисяч гривень. Вартість залежить від кількості камінчиків, якими прикрашають гімнастичні купальники, та їхнього виробника. Для кожної вправи бажано мати окремий купальник. У мене в гардеробі, наприклад, їх аж п’ять. Купальник є невід'ємною частиною змагання, адже зовнішній вигляд гімнастки впливає на загальне враження від її номера, а отже, й на оцінку.

- Олю, я так розумію, що на змаганнях перемагає та гімнастка, виступ якої набере найбільше балів?

- Так. Наші виступи оцінюють декілька бригад суддів. В одній бригаді судді оцінюють техніку виконання вправи і техніку роботи з предметом, інші судді оцінюють артистизм і хореографію, ще одна бригада стежить за виконанням і знижує бали за помилки. А потім вираховують підсумкову оцінку.

- А чи багато у тебе суперниць на змаганнях?

- На чемпіонати України від кожної області відбирають по 6 гімнасток. Нескладно полічити, що на змагання приїздить понад 100 дівчат. Але у гімнастиці головний суперник - це ти сам. Адже художня гімнастика - досить суб’єктивний у плані суддівства вид спорту. Тому треба виступити настільки добре, щоб судді просто не наважилися занижувати оцінки.

- Олю, розкажи, будь ласка, про свої досягнення.

- У 2012 році на IV спортивних іграх школярів України завоювала чотири медалі: срібну у вправі зі стрічкою та три бронзових: у багатоборстві, вправах з обручем та без предметів. На Чемпіонаті України минулого року була десятою у багатоборстві серед 96 учасниць. Цим результатом задоволена, адже конкурувала із старшими та досвідченішими дівчатами. А взагалі серед гімнасток свого віку я є другим номером в Україні. Сильнішою за мене є лише гімнастка з відомої школи Дерюгіних.

- До слова, а чи тебе не кликали до школи Дерюгіних?

- До мене придивлялися тренери зі школи Дерюгіних, відзначали, що я впевнена гімнастка, але пропозицій не було. У мене маленький зріст, а там тренуються лише високі дівчата - не нижче 170 см.

- Тебе не засмутив цей факт? Адже школа Дерюгіних – це практично квиток до збірної команди України і відповідно шлях у спортивне майбутнє.

- Анітрохи. Навіть гімнастки маленького зросту можуть проявити себе. До того ж, у мене чудовий тренер Ольга Кравченко, яка виховала багатьох хороших спортсменок. До речі, усі вони свого часу навчалися у нашому училищі. У Ольги Кравченко пізнавала ази художньої гімнастики бронзова призерка Лондонської олімпіади, триразова чемпіонка світу Анжеліка Савраюк (навчалася у ЛУФК у 2002-2003р.р.), яка до речі також не дочекалася запрошення до школи Дерюгіних, однак це не завадило їй досягнути успіху у гімнастиці, правда, за збірну Італії. Ольга Олегівна була першим тренером 8-ої лауреатки Пекінської олімпіади, майстра спорту міжнародного класу Віри Передерій (вип.ЛУФК), і срібної призерки Кубка світу 2013 року Олександри Асланян (2009-2010р.р.навч.). Думаю під керівництвом такої наставниці мої досягнення ще попереду.

- Оленько, через два місяці для Тебе, як і для решти одинадцятикласників, пролунає останній шкільний дзвоник. Ти вже вирішила, куди вступатимеш?

- До Львівського державного університету фізичної культури. До слова, дуже дратують легенди про те, що спортсмени погано вчаться. Я навчаюся на достатньо високому рівні. Торік, у День української писемності і мови, ми писали диктант, і за результатами перевірки мене визнали найграмотнішою ученицею. Вважаю, якщо хочеш стати успішною людиною, треба бути успішною в усьому!

Автор Наталія Васьо. За матеріалами журналу для підлітків «Сто талантів»

<<<