Непрофільні види : Сергій Гераймович: «Мені не так хочеться виграти Олімпіаду, як пройти «айронмен»

Уявляєте, є такі люди, яким під силу проплисти понад 3 км, відразу сісти на велосипед і проїхати 180 км, а потім ще й пробігти 42 км! І все це без перерви на відпочинок! «Ні, людина такого навантаження не витримає» – скажете ви. «Звичайна людина – ні – погодиться з вами одинадцятикласник Львівського училища фізичної культури, лідер національного юнацького рейтингу у своєму виді спорту Сергій Гераймович ,– а ось «залізна» так!

- Сергію, розкажи нам про свій спорт, у якому виховують таких неймовірно витривалих атлетів…

- Займаюся триатлоном, а дистанція, про яку ви згадали, називається «айронмен», у перекладі з англійської – «залізна» людина. «Айронмен» є найскладнішими одноденними змаганнями. Учасникам дають 17 год., аби вони пройшли всі етапи. І треба бути однаково добре підготовленим у плаванні, велоспорті та бігу, оскільки на кожен вид є певний ліміт часу, і якщо учасник у нього не вкладеться, його дискваліфікують. Уявіть, яка необхідна сила волі, щоби пройти цю дистанцію до кінця – це ж стартуєш близько 7 ранку, а фінішуєш опівночі! Найкращі триатлоністи долають її за 8-9 год. Той, кому це вдається, отримує почесне звання «залізної» людини.

- Та це ж навіть не кожному досвідченому спортсмену під силу! Задля чого прирікати себе на такі надлюдські зусилля?

- Мій тренер Анатолій Шевчук жартує, що всі триатлоністи – це трішки божевільні люди, які отримують задоволення від болю. Насправді, хочеться спробувати подолати цю дистанцію, пережити всю гаму відчуттів. Я думаю, неможливо забути, як ти перейшов через біль, знесилення і все-таки переміг передусім самого себе! Наше тіло здатне витримати все, достатньо переконати в цьому розум!

До слова, мій тренер був учасником чемпіонату світу серед айронменів 1996 року. Його результат - 10год.17хв.8 сек. А тоді йому було вже 45 років!

- Сергію, у скільки років ти почав займатися спортом? І чи відразу це був триатлон?

- Просто в «десятку» влучили - триатлоністом я міг і не стати. У 8 років пішов записуватися на сучасне п’ятиборство. Цей спорт приваблював мене тим, що він об’єднує багато видів – біг, стрільбу, фехтування, кінний спорт, плавання. Проте на п’ятиборство набирали з 10 років. Тож, два роки вирішив походити на триатлон, навчитися плавати і, таким чином, підготуватися до п’ятиборства. Та, позаймавшись визначений час і трішки поїздивши на змагання, вже не зміг залишити триатлон. Любов до цього спорту прищепив мій перший тренер Євген Черемісін.

- Сергію, чи ми правильно зрозуміли, що триатлон - це поєднання плавання, бігу і їзди на велосипеді?

- Так, це вид спорту, який складається з таких видів, як плавання у відкритій водоймі, велогонки і бігу, які безперервно слідують один за одним. Зміна видів відбувається у транзитній зоні, де кожен атлет має місце для зберігання екіпірування. Розпочинаються змагання масовим стартом триатлоністів з пірсу чи понтону водойми. Коли ми пропливаємо визначений кілометраж, то виходимо на берег і прямуємо до транзитної зони, де вже стоїть велосипед і необхідне екіпірування. На голову одягаємо шолом, взуваємося у велотуфлі, які спеціальними защіпками вже зафіксовані на педалях велосипеда, і їдемо певну кількість кілометрів. Далі знову переходимо у транзитну зону, де на нас уже чекають кросівки і кепка для останнього етапу змагань – бігу.

У триатлоні є різні дистанції: коротші – спринтерські (плавання – 300м, вело - 8 км та біг – 2 км) і суперспринтерські (плавання – 750 м, вело – 20 км, крос – 5 км); довші - міжнародна або олімпійська дистанція (плавання – 1500 м, вело - 40 км, біг – 10 км), дистанція айронменів тощо. Як підліток, я наразі спеціалізуюся у спринті та суперспринті. А айромен - це вже для старших спортсменів, адже вимагає потужної фізичної підготовленості.

- Зачекай, тобто після плавання ви не змінюєте одягу і на велосипеді їдете в мокрій формі? А якщо погода несприятлива – дощ, вітер – це ж застудитися можна…

- Так, і пливемо, і їдемо, і біжимо в одному костюмі. Вчимося не боятися ні спеки, ні холоду Змагаємося за будь-якої погоди, крім снігової. Ось так загартовуються майбутні «залізні» люди. Маємо витримувати все. Єдине, коли вода занадто холодна, дозволяють одягати гідрокостюм для плавання, який після запливу знімаємо у транзитній зоні.

- Сергію, а чи Ти уже брав участь у міжнародних стартах?

- Перші мої міжнародні змагання – Чемпіонат Європи були у травні 2013р. у Нідерландах. Там була дуже холодна вода, тому пливли у гідрокостюмах. Після запливу його треба було зняти, а я ніколи цього раніше не робив. Через це втратив багато часу, тому виступив не надто вдало.

У серпні того ж року змагався на етапі Кубка Європи. На тих змаганнях було чотири півфінали, у кожному з яких стартували 30 триатлоністів. Дев’ятеро найкращих із кожного півфіналу виходили у фінал. Від України разом зі мною було четверо триатлоністів і всіх нас поставили у різні групи, щоб подивитися, хто краще себе проявить. Почав я непогано, з запливу вийшов п’ятим, та на велоетапі впав німецький спортсмен, а через нього і я. Відтак знову втратив час, фінішував 12-им і у фінал не кваліфікувався. Та серед українців, навіть незважаючи на затримку при падінні, я показав найкращий час. Це зробило мене ймовірним претендентом на участь у ІІ юнацьких Олімпійських іграх, які у серпні цього року відбудуться у Нанкіні (Китай). Зараз від України розглядають мене і ще одного донеччанина. За тиждень у Нідерландах стартують змагання, де і відбудеться остаточний відбір.

- Щиро вболіватимемо за те, щоб Ти потрапив і на юнацьку, а згодом і на дорослу Олімпіаду…

- Дякую. Звичайно, Олімпійські ігри - це добре, та я більше націлений на інше. Мене приваблюють не так нагороди, як сам спорт, долання труднощів. Тому мені не так хочеться виграти олімпіаду, як пройти «айронмен», який не є олімпійським видом, здобути титул «залізної» людини.

Розмовляла Наталія Васьо, за матеріалами журналу для підлітків «Сто талантів»

<<<