Після закінчення чемпіонату світу з художньої гімнастики, що проходив з 22 по 27 вересня у м. Ізмірі (Туреччина), його учасниця Олександра Асланян, яка свого часу навчалася у Львівському училищі фізичної культури, поділилася враженнями від змагань з нашою прес-службою.
- Олександро, у яких вправах змагалася на чемпіонаті?
- У складі збірної команди України виступала у групових вправах.
- Коли ти ділилася враженнями від змагань, сказала: «От і закінчився цей непростий чемпіонат світу». Чим саме він був складний для тебе?
- Тому що для мене він перший та, сподіваюся, не останній.
- З якими досягненнями повернулася твоя команда з чемпіонату світу?
- У групових вправах з одним предметом (булави) посіли 6-е місце, а у вправах з двома предметами (3 мячі+2 стрічки) стали четвертими. У багатоборстві – сьомі.
- Тобто, у всіх вправах ви опинялися буквально за крок від п’єдесталу… Як вважаєш, чого забракло, щоб виграти хоча б одну медаль?
- Наша команда дуже молода, для більшості дівчат це дебютний чемпіонат світу. Я, ще одна львів’янка Настя Возняк (також навчалася у ЛУФК), Олександра Грідасова та Ольга Михальчук виступали вперше. Лише двоє з команди - Валерія Гудим та Олена Дмитраш мали досвід таких змагань. Тож, вважаю, як для першого разу, ми показали високий результат.
- Чи так само задоволені вашим виступом тренери Ірина та Альбіна Дерюгіни?
- Незважаючи на те, що медалей не здобули, тренери задоволені. Ми зробили все, що було у наших силах.
- А які завдання ставили перед вами на ці змагання?
- Потрапити до фіналу, а там вже по можливості боротися за п’єдестал.
- Саша, у складі своєї команди ти назвала шістьох гімнасток, а у групових вправах змагаються п’ятеро. Хто з дівчат не виходив на килим, а був на лаві запасних?
- Виступали всі. Просто в булавах запасною була Дмитраш, а у стрічках та м’ячах – Михальчук.
- Наскільки важкою була підготовка до Ізміру?
- Тренувалися не менше дев’яти годин щодня. Тренування обов’язково включало 5 чистих прогонів поспіль однієї вправи, а також 3 чистих прогони іншої.
- Не раз доводилося чути, що багато гімнасток, хоч і мріють потрапити до школи Дерюгіних, у подальшому не витримують жорсткої підготовки в її стінах…
- До всього можна звикнути. І якщо є бажання, всі труднощі можна перебороти. Звичайно, буває нестерпно важко, та є рідні і близькі люди, які завжди підтримують і не дають здатися.
- Як давно ти в школі Дерюгіних?
- До школи я приїхала, коли мені було 14 років. Не лише рік, а й день цей пам’ятаю: 3 січня 2011 року.
- До чого з дівчатами готуєтеся зараз?
- З наступного року Федерація гімнастики України змінює предмети, з якими працюють художниці у групових виступах. У вправах з одним предметом це будуть стрічки, з двома – 3 обручі та 2 булави. А це відповідно і нові номери, які зараз складають наші тренери. Тож будемо працювати, працювати і ще раз працювати (сміється).
Розмовляла Наталія Васьо