Футбол : Степан Родак: «У дитячо-юнацькому футболі потребує підсилення державна складова»

Наприкінці листопада у Києві у Будинку футболу з ініціативи всеукраїнської федерації футболу відбулася всеукраїнська нарада з питань розвитку дитячо-юнацького футболу, активним учасником якої був і директор Львівського училища фізичної культури Степан Родак.

Як відомо, Львівське училище фізичної культури має міцні традиції у підготовці спортсменів-футболістів. Його вихованцями є такі відомі в минулому і сьогодні гравці, як Андрій Баль, Василь Рац, Олег Лужний, Володимир Татарчук, Владислав Тищенко, Володимир Шаран, Олександр Чижевський, Олег Ящук, Дмитро Чигринський, Микола Морозюк, Григорій Ярмаш, Максим Фещук, Олег Голодюк та інші. І сьогодні в юнацьких збірних командах вистарчає представників «УФК-Львів». Це, зокрема, Володимир Костевич, Михайло Писко, Вадим Страшкевич, Михайло Шишка, Амбросій Чачуа, Тарас Качараба, Станіслав Штаненко, Дмитро Кльоц, Іван Лобай, Олексій Гуцуляк.

Ми попросили Степана Михайловича поділитися враженнями від наради.

- Позитивним є той факт, що вперше за багато років Федерація футболу України зібрала такий представницький форум, щоб обговорити проблеми дитячо-юнацького футболу. У нараді взяли участь представники Мінмолодьспорту, Міносвіти, спортивних товариств і відомств, дитячо-юнацьких спортивних закладів і навіть вчителі фізкультури. З програмною промовою на нараді виступив перший віце-президент ФФУ Анатолій Попов. Пан Попов висловив стурбованість незадовільним станом підготовки здібних юних футболістів у нас в країні, навів сумну статистику виступів юнацьких збірних команд України у чемпіонатах Європи, пов’язав це з невдачами національної збірної і закликав усіх до дискусії про пошуки шляхів кардинальної зміни ситуації.

- Ви також взяли участь в обговоренні порядку денного. Про що йшлося у Вашому виступі?

- Так. Я звернув увагу на те, що незважаючи на значну кількість структур, які займаються дитячо-юнацьким футболом, в нас в Україні немає стрункої системи підготовки кваліфікованих футболістів. Зокрема, зосередив увагу на наших закладах: училищах фізичної культури і олімпійського резерву, спортліцеях і спортінтернатах. Таких в країні є 18, тринадцять з них займаються розвитком футболу. В них навчається біля 900 юних футболістів. На жаль, потенціал цих спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю використовується не в повній мірі.

Зараз готується Державна цільова програма «Футбол України: здоров’я, престиж та єдність нації» на 2014-2018 роки. Чому б на базі цих закладів не створити регіональні та міжрегіональні центри дитячо-юнацького футболу. Адже для цього є вcе готове: сприятливе географічне розташування, інтернування дітей, можливість поєднання навчання і спортивного вдосконалення, кваліфіковані кадри і, нарешті, глибокі традиції.

В свою чергу, на ці центри слід замкнути усі ДЮСШ регіону, а на базі кращих з них створити опорні школи і, таким чином, ми впорядкуємо і підсилимо державну складову підготовки футболістів за схемою: ДЮСШ – опорні ДЮСШ, СДЮШОР – регіональні, міжрегіональні центри – збірні команди. Це дало б можливість розширити соціальну базу резервного футболу, впроваджувати єдину сучасну національну методику підготовки кваліфікованих футболістів, залучити у розвиток названих структур додаткові кошти через державні програми.

На мою думку, Федерація футболу сьогодні занадто зосереджується на професіональному футболі і на професіональних клубах. Такі, в тому числі і в питаннях резерву, підходи і привели до розбалансованості розвитку українського футболу. Адже в приватному клубі сьогодні як: хто платить, той і замовляє музику. Однак ця «музика» не завжди грає в такт – то вона голландська, то іспанська, то хорватська, то ще якась, а обдарованих футболістів в підсумку обмаль.

Розмовляла Наталія Васьо

<<<