Футбол : Роман Гнатів: Спочатку здавалося, що можемо поборотися і за перемогу

Як ми вже повідомляли, команда 10 класу Львівського училища фізичної культури посіла ІІІ місце у Чемпіонаті України з футболу серед юнаків віком до 16 років. Про переможний, та все ж не завжди, шлях команди говоримо з тренером команди Романом Гнатівим.

- п.Романе, чи можна стверджувати, що у своїй групі команда УФК поза конкуренцією?

- Так. Якщо у сезоні 2009/2010р.р. ми були лише 4-ими у групі, то вже два роки поспіль утримуємо лідерство. Особливо відзначилися цьогоріч, випередивши у групових іграх «BRW-BIK» м. В.Волинський - на 12 очок! Загалом команда у зональних змаганнях чемпіонату України з 18 проведених ігор 16 виграла, одну заграла унічию, одну програла.

- У деяких іграх ви просто громили суперників, як от у протистоянні з ФК «Львів» 8:0, ДЮСШ м.Тернопіль 5:0. Будьте відверті, Ваша команда настільки сильна чи просто суперник слабкий попався?

- У нашій групі усі команди приблизно одного рівня підготовленості - слабаків нема. Та ми дійсно сильніша команда групи. Наші суперники грають настільки добре, наскільки їм це дозволяємо зробити ми.

- Який результат прогнозували у фіналі?

- Однозначно розраховували бути в призерах, адже реально бачили, що цьогоріч можемо потрапити до трійки кращих. Спочатку навіть здавалося, що можемо поборотися і за перше місце.

- Що ж у такому випадку завадило перемогти?

- У стартовому матчі фінального турніру, де команда УФК зустрічалася з київським «Динамо», у першому таймі явна перевага була на нашому боці, та вже у другому таймі ситуація кардинально змінилася. Другу жовту картку, а з нею і вилучення отримав центральний захисник Остап Грось, а нападник Володимир Гладкий зламав руку. Поламалася наша гра. Адже, і Максим, і Володимир – провідні гравців команди. Для прикладу, Гладкий став кращим бомбардиром групового етапу. У 17 іграх він забив 27 голів! Це кращий результат серед усіх чотирьох вікових категорій вищої ліги.

Гру з «Динамо» ми програли 0:3. І, певно, трохи зламалися у психологічному плані, адже у наступному матчі поступилися «Шахтарю» 0:4. Хоча знову ж не треба списувати з рахунку той факт, що можливості для якісної підготовки футболістів у цих командах у стократ кращі від наших.

- Зате у поєдинку за ІІІ місце з харківським «Металістом» виклалися на всі сто, якщо перемогли навіть без Гладкого з рахунком 3:1. Чи не так?

- Це була дійсно гідна гра. Четвертими бути не хотіли, треба було перемагати – інакшого виходу не було. Та я думаю, що неправильно говорити «виграли навіть без Гладкого». Без нього важко було, але у нас команда не одного гравця. Ми сильні не окремими виконавцями, а командою.

- Аналізуючи Вашу участь у фінальних турнірах, склалося враження, що Ваші хлопці активізуються лише тоді, коли пахне «смаженим».

- Я би так категорично не стверджував. Дійсно, першу стикову гру з з київським РУФК ми програли, наступну виграли. Як ми вже говорили, схожа ситуація склалася вже і у самому фіналі. Я вважаю якраз навпаки - вміємо зібратися у критичні моменти.

- Попередній чемпіонат України ви закінчили на 7 місці. Що ж змінилося у цьому сезоні: суперники не лише залишились ті самі, а ще й зміцніли за рік?

- Значить, ми зміцніли більше (сміється). Якщо ж серйозно, дуже задоволений хлопцями. За рік ми просто таки зробили стрибок у своєму розвитку. Видно, хлопці подорослішали і відповідальніше почали ставитися до всього.

- Ну що ж – «бронзова медаль – це, звичайно, приємно, проте чи усвідомлює команда, що певну планку уже встановлено: у новому сезоні чемпіонату України вони мусять бути принаймі третіми?

- Будемо виходити з того, якою буде фінальна частина наступного чемпіонату. Чи залишаться стикові ігри, а потім турнір чотирьох сильніших команд, чи вісім команд-фіналістів гратимуть за коловим принципом. У будь-якому випадку ставимо завдання: по-перше, вийти до фіналу, по-друге, вже у самому фіналі посісти місце не нижче третього.

- Чи не боїтесь, що команда повторить сумнозвісну долю цьогорічних випускників - гравців 1994 р.н., які у 10 класі стали віце-чемпіонами України, а гру у цьому сезоні провалили, не вийшовши навіть до фіналу?

- Будемо тримати сувору дисципліну. Хоча в принципі тут ситуація не стільки в дисципліні, скільки у тому, що футболісти на виході з училища відчувають себе непотрібними. Ті одинадцятикласники, які не потрапляли до збірних команд України, після закінчення училища у львівському футболі залишалися фактично поза грою. Добре, що цього року вперше під егідою Прем'єр-ліги України започатковується окремий чемпіонат України серед юніорів віком до 19 років. Навіть після училища хлопці зможуть грати далі. А за таких умов, думаю, за ними майбутнє не тільки львівського, а може й українського футболу.

Розмовляла Наталія Васьо

<<<