Фехтування : Ксенія Пантелєєва: «Для мене в спорті авторитетів не існує»

Однією з найбільш приємних несподіванок чемпіонату світу з фехтування 2015 року, який відбувся у Москві, для вітчизняних шанувальників цього романтичного виду спорту стала бронзова медаль жіночої команди шпажисток. Приємно, що квартет українок складався виключно з галичанок. Бронзу кували Олена Кривицька з Тернополя та вихованки Львівського училища фізичної культури Яна Шемякіна, Анфіса Почкалова і Ксенія Пантелєєва (на фото). Цікаво, що остання з цього квартету, зігравши чи не вирішальну роль у «бронзовій» дуелі з француженками, на світовий форум потрапила в останній момент, навіть сама цього не очікуючи. Що і як цьому посприяло? Саме з відповіді на це питання почалася розмова Ксенії з кореспондентом IA ZIK.

– Цей сезон для мене складався не найкращим чином. Як наслідок, я не потрапила в склад збірної ні на чемпіонат Європи, ні на чемпіонат світу. Але змагаючись на Всесвітній Універсіаді в Кореї, я дізналася від Яни Шемякіної, що в мене є можливість виступити за збірну на чемпіонаті світу, але тільки в командних змаганнях. А через два дні надійшла ще одна новина, що можна на світовому форумі змагатись і в особистому турнірі, але для цього я повинна буду заплатити штраф FIE (Міжнародна федерація фехтування) та різницю за переоформлення квитків на літак, що загалом складало 3.500 гривень.

– Щодо переоформлення квитків, то тут усе зрозуміло, а штраф за що?

– Так я ж казала, що на чемпіонаті світу, як і на Євро, я не повинна була виступати. В національному рейтингу Яна Шемякіна, Анфіса Почкалова та Олена Кривицька, завдяки вдалому виступу на міжнародних змаганнях, впевнено посідали три перших місця. А ось за четверте, останнє місце у збірній сперечалися Анастасія Івченко та я. На етапах Кубка світу ми показували приблизно однакові результати. Але Настя виграла три Всеукраїнські старти і завдяки цьому саме вона потрапила на чемпіонати Європи та світу. На Євро вона з’їздила, а от від участі на чемпіонаті світу відмовилась буквально за лічені дні до від’їзду в Москву.

– Як це відмовилась?

– Та ось так, взяла і відмовилась. Як виявилось, вона вирішила змінити рід своїх занять і пройшла відбір в новостворену українську поліцію.

– Але ж тим самим вона підставила команду!

– Так, звичайно, адже ніхто нічого не знав. А коли Настя повідомила, що не їде на чемпіонат світу і чому саме, всі були просто в шоці. До речі, вона не тільки змінила рід занять, але й переїхала жити в Київ. Після такого її вчинку, уся команда не те, що на неї образилась, а ніхто навіть немає жодного бажання з нею спілкуватись. Але добре те, що добре закінчується. Зокрема, особисто для мене, рішення Івченко, дозволило поїхати на чемпіонат світу і разом з дівчатами виграти бронзові медалі в команді. Між іншим, подібного результату українська жіноча шпага не показувала 17 років.

– На світовий чемпіонат в Москву ти прилетіла з корабля на бал.

– Так. Цього сезону у фехтувальників упродовж півтора місяця було чотири важливі старти сезону: чемпіонат Європи, Європейські ігри, Всесвітня Універсіада і чемпіонат світу. Тому на Універсіаду в Корею поїхав другий склад збірної…

– … і виступив просто провально. Що сталося?

– (Важко зітхає – Авт.) Навіть не знаю чим пояснити такий невдалий наш виступ. Адже розраховували на зовсім інші результати. Я, наприклад, в особистих змагання дуже хотіла завоювати медаль. Але як часто буває в спорті, надмірне бажання стало на заваді проявити себе з якнайкращої сторони. До того ж, на відміну від чемпіонатів Європи та світу, на Універсіаду приїхало багато абсолютно не знайомих мені суперниць. Все це в сумі і призвело до того, що я програла на ранніх стадіях плей-оф дівчині, яку бачила вперше в своїй кар’єрі. Не набагато краще виступила і решта співвітчизниць, а на довершення нашого провалу в особистих змаганнях, ми ще й невдало виступили в команді, програвши в 1/8 фіналу збірній Ізраїлю.

– Після такого виступу настрій, мабуть, був гірше не придумаєш?

– В принципі, так. Але моя голова вже була зайнята думками про чемпіонат світу. Одразу після командного турніру, полетіла з Кореї в Київ, а звідти у Львів. Вдома була всього кілька годин і того ж дня разом з Анфісою Почкаловою та Андрієм Вікторовичем (Орліковським – тренер збірної шпажисток) полетіла до Москви, де нас вже чекали Яна Шемякіна та Олена Кривицька.

– Корея, Київ, Львів, Москва. Менше ніж за дві доби ти змінила кілька часових поясів. Не важко було виступати на чемпіонаті світу після таких тривалих перельотів?

– В той момент я про це не думала. Та й молода я ще – мені тільки 21. Але коли відверто, то було зовсім не просто. Особливо важко було в перший день, коли проходила кваліфікація особистого турніру. Добре, що я виграла майже всі бої і тим самим гарантувала собі місце в основній сітці плей-оф (ТОП-64 – Авт.). Після боїв у пульці, я прямо сказала Андрію Вікторовичу, що коли б довелося битися ще й два поєдинки на 15 уколів, то я мабуть, не витримала б такого навантаження.

– Але в турі плей-оф ти виступила зовсім не погано.

– В принципі, так. Хоча мені тільки 21 рік, але чемпіонат світу в Москві для мене був вже четвертим у кар’єрі, плюс я виступала на Олімпіаді-2012 в Лондоні. То ж досвіду мені не позичати, але саме цього року в особистих змаганнях я показала свій кращий результат. Зокрема, в 1/16 фіналу я зуміла виграти в чинної чемпіонки Європи Віолетти Колобової з Росії. В цьому бою я програвала 12:14, але зуміла зрівняти рахунок, а потім нанесла вирішальний укол на пріоритеті суперниці.

– Колобова після змагань, в інтерв’ю російському телебаченню сказала, що недооцінила тебе і зарано повірила в свою перемогу при рахунку 14:12.

– Так, я це відчула, бо за рахунку 14:12, вона намагалася нанести переможний укол таким прийомом, ніби я зовсім не вмію фехтувати. Але то її проблеми. Я скористалась розслабленістю росіянки і зуміла за це її покарати.

– У Колобової ти виграла один укол, але й в 1/8 фіналу також мінімально (13:14) програла Сарі Бесбес з Тунісу.

– Як не прикро, але сталося саме так. До речі, хоча в Африці дуже мало сильних фехтувальників, Сара є виключенням з цього правила. Зокрема, цього сезону, окрім бронзової медалі Чемпіонату світу, раніше вона виграла етап Кубка світу в Буенос-Айресі. Та й нічого дивного в цьому немає, бо Бесбес виступає за Туніс, але тренується постійно у Франції. На відміну від бою з Колобовою, в кінцівці дуелі з Сарою, мені забракло витримки. Але загалом, своїм виступом я залишилась задоволена. Цей результат повинен мені допомогти потрапити до складу збірної на Олімпіаду-2016.

– Але ж ліцензію збірна України ще не виборола.

– Відбір закінчиться весною 2016 року, але шанси поїхати до Ріо-де-Женейро у нас хороші. Наразі, в олімпійському відборі ми йдемо третіми. Треба добре виступити ще на кількох етапах Кубка світу і олімпійська ліцензія буде у нас в кишені.

– Так високо ви підійнялись завдяки «бронзі» на Чемпіонаті світу?

– Так. То ж тепер головне, закріпитись серед лідерів світового рейтингу.

– В Москві ти добре себе проявила не лише в особистому турнірі, а й в командному. Чим ти можеш пояснити такі кардинальні зміни, буквально за лічені дні після повного провалу на Всесвітній Універсіаді?

– В Кореї я дуже хотіла показати хороший результат. Ось ця зацикленість мені й не дозволила себе реалізувати. А от у Москві я про кінцевий результат взагалі не думала – усі мої думки були зайняті виключно найближчим поєдинком. Як в особистому, так і в командному турнірах я думала лише про той бій, який проводила, або до якого готувалася. Тобто, для мене головним був процес протистояння на доріжці проти конкретної суперниці.

– А якщо суперниця була з числа лідерів світового рейтингу, як от таж Віолетта Колобова?

– Для мене в спорті авторитетів не існує. Всі ми живі люди, а значить всі маємо як сильні, так і слабкі сторони. Головне, правильно скласти план на бій проти конкретної суперниці і втілити його в життя на фехтувальній доріжці. Зрозуміло, це вдається не завжди, але прагнути до цього треба постійно.

Автор Олена Толстая, за матеріалами www.zik.ua

<<<