Фехтування : Андрій Орліковський: «Боротьба за олімпійські перепустки тільки починається»

Основу жіночої збірної команди України з фехтування на шпагах складають вихованки Львівського училища фізичної культури Яна Шемякіна, Анфіса Почкалова, Ксенія Пантелєєва та Анастасія Івченко.

Як жіноча шпажна збірна веде боротьбу за путівку на командний турнір Олімпіади-2016, розповів її старший тренер Андрій Орліковський.

2015 року в таборі жіночої шпажної збірної України нудьгувати не було часу. До основи повернулася Ксенія Пантелєєва, яка допомогла своїм подругам по команді здобути “бронзу” чемпіонату світу. Після головного тріумфу сезону змінила наставника Анфіса Почкалова. І нарешті, прикра поразка на етапі Кубка світу в Леньяно. Попри неї, українські шпажистки в олімпійському рейтингу не втрачають прохідних позицій… Про подарунки долі і те, як слід ними скористатися, про складні лабіринти олімпійського відбору у фехтуванні і передолімпійську лихоманку старший тренер української жіночої збірної з фехтування на шпагах Андрій Орликовський розповів в інтерв’ю “ВЗ”.

— В останню мить увірвавшись до основи збірної, Ксенія Пантелєєва стала призеркою чемпіонату світу у командній першості. З того часу вона фехтує з особливим натхненням. Це через те, що Ксеня нарешті повірила у власні сили?

— Роль торішнього чемпіонату світу складно переоцінити. Перед планетарною першістю Ксенія не надто вдало фехтувала на Всесвітній універсіаді. Та доля навздогін подарувала їй ще один шанс: Настя Івченко не може поїхати до Москви, і замість неї до збірної потрапляє Пантелєєва. Це все сталося так швидко і неочікувано, що тягар відповідальності ще не встиг паралізувати дівчину. В особистій першості Ксеня фехтувала непогано. За вихід до вісімки найкращих поступилася сильній тунісці Сарі Безбез. І у тому поєдинку була близькою до перемоги.

У командному турнірі я виставив “обкатаний” склад — Шемякіну, Кривицьку і Почкалову. Ксенія була запасною. Перед кожною зустріччю запитую дівчат: чи всі упевнені у власних силах, чи готові фехтувати з конкретними суперницями? І ось перед “бронзовим” поєдинком зі збірною Франції Анфіса попросила замінити її. Так настав зоряний час Пантелєєвої. Вона фехтувала чудово! Та попри це, коли Ксеня виходила на двобій проти Морін Нісіми, за плечима якої десятиліття досвіду і всі можливі у спорті титули, я страшенно хвилювався. Для француженок цей поєдинок мав стати переломним: їхня лідерка мусила відіграти відставання у нашого третього номера і вивести команду вперед. Та насправді цей двобій став ключовим для нашої команди: Ксенія не лише не віддала свого, а ще й принесла “плюс три”. Це додало нам упевненості. А француженки, навпаки, остаточно розклеїлися.

У новому сезоні на Кубку світу в італійському Леньяно Ксеня фехтувала вже по-іншому. Дівчинка-юніорка, яка, ведучи у рахунку, через власні емоції програла два юніорські чемпіонати світу, залишилася у минулому. Доросла Ксенія тепер чітко уявляє картину двобою і сама створює необхідні для атаки моменти. Ксені лише 21. Вона тільки починає фехтувати. Для команди це суттєва підтримка.

— З іншого боку, до основи збірної не потрапляють Анфіса Почкалова та Анастасія Івченко. Чи не заважає конкуренція здоровим стосункам у команді?

— Гадаю, це лише на краще. Хоча працювати з жіночим колективом в умовах такої жорсткої конкуренції непросто. Кожна хоче потрапити на Олімпійські ігри. У фехтуванні Ксенії немає суттєвих провалів. Вона закріпилася у збірній на третій позиції, услід за Яною Шемякіною та Оленою Кривицькою. Яна набирає обертів з кожним турніром. Півтора місяця тому, перед турніром у Леньяно, вона захворіла. До Італії приїхала у дещо розібраному стані. Та вже на наступних змаганнях в Японії виглядала на доріжці більш упевнено. Яна близька до того, щоб віднайти своє найкраще фехтування.

Олена Кривицька — стабільна фехтувальниця. У неї зазвичай не буває великих провалів. Хоча на італійському кубковому етапі у зустрічі з естонками вона діяла напрочуд невдало: віддала свій поєдинок 0:5, і нашій команді, яка була попереду, довелося наздоганяти. Ми так і не змогли випередити естонок, увійти до вісімки найкращих команд і спростити собі відбір до Ріо-де-Жанейро. Та таке може трапитися будь з ким… До того моменту Олена зарекомендувала себе чудовим командним бійцем.

Більше мене турбує Анфіса Почкалова. Не так давно вона змінила тренера. Тепер Анфіса тренується у Володимира Свистіля. Її фехтування дещо розбалансоване: вона не відійшла від старих канонів і не прийшла до чогось принципово нового. Це відбилося на результатах. Рік тому у Леньяно на етапі Кубка світу вона стала першою, а тепер не увійшла навіть у 128. Зважитися на зміну тренера незадовго до Олімпійських ігор — ризиковане рішення.

— У фехтувальників у розпалі олімпійський відбір…

— …де у нас на дві командні ліцензії претендують чотири збірні. Олімпійські ліцензії уже в кишенях команд Румунії, Китаю та США. Якщо китаянки увійдуть до першої четвірки рейтингу, вони автоматично підтягнуть за собою ще одну азійську команду — Південної Кореї. Те саме стосується США: вигідне місце у рейтингу дасть олімпійський квиток в руки ще одній команді Американського континенту. Скоріше за все, це буде збірна Венесуели. Нашими ж прямими конкурентками є італійки, естонки та шведки. Не можна скидати з рахунків і росіянок, які у Леньяно перемогли у командній першості. Це одна з найбільш непередбачуваних збірних. У минулому олімпійському відборі росіянки виграли три командні турніри поспіль і потрапили таки до Лондона.

Олімпійський рейтинг вираховується за очками, набраними на чемпіонаті світу та серії етапів Кубка світу. Сезон ми почали з поразки. Невдача у Леньяно (12 місце) — це наслідок того підйому, який переживала команда на чемпіонаті світу. Часу, аби психічно відійти від нього і почати усе з чистого листа, було надто мало. У січні на нас чекає етап Кубка світу у Барселоні, а у лютому — заключний відбірний етап в Аргентині. Аби поїхати до Ріо командою, нам необхідно на одному з цих турнірів увійти до квартету найкращих. Тоді суперницям буде складніше нас наздогнати. У командній першості Олімпійських ігор змагатимуться вісім команд. На сьогодні ми є у тому прохідному списку.

Дівчата розуміють, що кожен турнір іде у залік. Рівень відповідальності і, як наслідок, тиску цієї відповідальності у команді зашкалює. А спробуй тут абстрагуватися, коли з усіх боків — і тренери, і чиновники спортивного міністерства — підганяють і підбадьорюють, вимагаючи навіть не ліцензію, а вже медаль. А боротьба за олімпійські перепустки тільки починається… Мені важко усіх підопічних привести до стану бойової готовності. Ми можемо перемагати лише тоді, коли на зустріч виходить боєздатна ціла команда. Коли ж команду лихоманить, лідер безсилий змінити ситуацію самотужки

Автор Олена Садовник, за матеріалами www.wz.lviv.ua

<<<