48 років1971 - 2019
ГоловнаКонтактиКарта СайтуEnglish

Бокс : Андрій Тишковець: «На олімпіаду – 2024 хочеться обов’язково поїхати»


 
Нашим співрозмовником є цьогорічний випускник Львівського училища фізичної культури, чемпіон України 2017 року з боксу у ваговій категорії до 52кг, член національної збірної України, майстер спорту міжнародного класу Андрій Тишковець. 10 грудня йому виповнився 21 рік. Цього дня з ним зустрівся кореспондент Leopolis.news та розпитав про останні новини.
 
 
Декілька попередніх років особливо не святкував дні народження, – розповів боксер. – Постійно або на змаганнях, або на зборах.
Сьогодні скільки привітань отримав?
Багато. Від рідних, знайомих, друзів. Хлопці зі збірної вітали, ми всі там дружимо. Найближчі друзі телефонували ще о 12-й годині ночі. А потім з 8-ї ранку. Кожні 15-20 хвилин хтось телефонує, пише. А в минулі вихідні був удома (у Жовкві – авт.), то родина вся привітала.
 
Менш ніж місяць тому в Харкові завершився чемпіонат України серед дорослих, на якому ти посів третє місце. З одного боку, ти не відстояв звання чемпіона України, яке здобув торік у Львові, а старший тренер збірної Львівщини 
 
Роман Семенишин в інтерв’ю Leopolis.news розповідав, що розраховував на твоє потрапляння щонайменше у фінал. А з іншого – бронзова нагорода – теж медаль. Як сам оцінюєш свій виступ?
Загалом результатом не задоволений, бо минулого року був чемпіоном України, а тепер став третім. З першого місця зіскочити на третє – образливо.
Перед чемпіонатом України в Харкові трохи застудився і підійшов у неналежній фізичній формі до змагань. Через це, вважаю, програв півфінальний бій Ростиславові Білостоцькому з Донеччини. Перший раунд класно відбоксував – усі судді віддали його мені. А далі фізично я не «стягнув», трошки поступився. У психологічному плані я був повністю готовий. Ми з Ростиславом боксуємо чи не на кожному чемпіонаті. Зокрема, на минулому чемпіонаті України я його переміг у півфінальному поєдинку. Цього разу не вдалося. Вважаю, що через хворобу.
Непотрапляння у фінал суттєво погіршує твої шанси на участь у ліцензійних турнірах на Олімпійські ігри?
Погіршує, адже перші два номери матимуть пріоритетне право їхати на чемпіонати світу та Європи. У нас, як вам відомо, скоротили кількість вагових категорій з 10-ти до 8-ми. Минулий чемпіонат України був іще за старими ваговими категоріями. За новими змагатимемося у квітні на турнірі пам’яті Миколи Мангера в Херсоні. Там відбудеться остаточне формування національної збірної. Рук не опускаю, адже навіть у третього номера може з’явитися шанс поїхати на якийсь із ліцензійних турнірів. А в Херсоні можна й поліпшити свої позиції.
Правда, що тільки фіналісти чемпіонату України в Харкові, як сказав коментатор під час Інтернет-трансляції, отримуватимуть заробітну плату як збірники України?
Треті номери також. У нас перший і другий номери отримують повну ставку, а два треті номери мають по півставки. Знаєте, це доволі цікава штука. Я, наприклад, нині навчаюсь (у Львівському державному університеті фізичної культури – авт.), а в мене за плечима вже 1,5 року робочого офіційного стажу.
 
Яку отримував зарплату у статусі чемпіона України?
У середньому тисяч сім. Тепер уже буде 3,5 тисячі. Ну, і стипендію ще отримую
На якому курсі навчаєшся?
На третьому. Я закінчив Львівське державне училище фізичної культури і перевівся в університет на третій курс. Ми вже сьогодні мали поїхати на навчально-тренувальні збори, але зараз достроково складаємо іспити. Завтра зранку – останній, і відразу вирушаємо на збори.
Які це збори?
Збірної України до 22 років, у Долині. Після них плануємо виступити 21-23 грудня у Львові на міжнародній матчевій зустрічі в рамках турніру на призи Андрія Котельника. Цього року було багато зборів, але я провів тільки 10 поєдинків, отож турнір буде корисним для мене.
Зі скороченням кількості вагових категорій у твою вагу до 52 кг перейдуть хлопці з найлегшої ваги (до 49 кг). Це посилить конкуренцію?
Звичайно. Нам, у принципі, і без них було не дуже сумно. А з ними конкуренція ще більше зросте. Боксуватимемо, а що робити.
З Ростиславом Білостоцьким ти дуже добре знайомий. А з лідером категорії, бронзовим призером чемпіонатів світу, Європи та Європейських ігор Дмитром Замотаєвим із Запоріжжя?
На змаганнях ми ні разу не боксували. А на тренуваннях, зборах я з ним багато разів стояв у парах. Звичайно, він – лідер, заслужений майстер спорту. Він технічний, дуже сильний противник. Але, як то кажуть, він така сама людина, як і ми. Має дві ноги, дві руки. Перемогти можна кожного, треба працювати.
Що скажеш про львів’янина Назара Куротчина? Лідер категорії до 49 кг, п’ятиразовий чемпіон України.
Він доволі хороший, досвідчений. Уже старший, багато років у збірній. Увесь світ побачив, боксував з найсильнішими пацанами. З ним також буде тяжко. А ще ж є Ігор Сопінський з Києва, Максим Фатич з Миколаєва… Вага буде дуже конкурентна.
Після чемпіонату України я говорив з твоїм однолітком Сергієм Гуком, який у Харкові став п’ятим. Він не бачить перспектив для себе серед любителів і хоче переходити у профі…
Я наразі нікуди не маю наміру переходити. Вважаю, наразі моя кар’єра непогано розвивається. Серед молоді тричі ставав третім, ніяк мені не вдавалося вибитися в лідери. Та, зрештою, виграв перший чемпіонат України серед чоловіків до 22 років. Потім поїхав у Харків на дорослий чемпіонат України, став третім. Пізніше боксував у фіналі з Білостоцьким на чемпіонаті України до 22 років, він тоді переміг. І на дорослому чемпіонаті України торік у Львові я став першим. Наразі це найбільший мій успіх.
Знаєте, кожен вибирає свій хліб. Я свій вибрав. Треба йти і працювати. По-перше, це гроші. Отримую зарплату, і поки є фінансування, чому не боксувати? Та й, зрештою, я ще навчаюся в університеті. Тут мій авторитет працює на мене, адже мені легше складати заліки й іспити. Викладачі по-іншому ставляться, знаючи, що я – член національної збірної України, майстер спорту міжнародного класу. Трохи підготуєшся – і вже легше.
Двічі ти брав участь у чемпіонатах Європи – серед молоді та серед чоловіків до 22 років, але до медалей не добрався. Чому?
Уперше на чемпіонаті Європи серед молоді 2015 року в Польщі мені не пофартило з жеребкуванням. Перед цим чемпіонатом в Україні були відбірні змагання до нього – турнір на призи братів Кличків. Так-от, у півфіналі я боксував з вірменином і здолав його, а він на чемпіонаті Європи йшов у другій частині сітки і став срібним призером. А я залишився без медалі, поступившись у чвертьфіналі ірландцеві.
Там не було мого особистого тренера Зоряна Шевадзуцького, який знає, що мені треба робити. Я їздив зі старшим тренером збірної (Леонід Лоївський – авт.). Він нав’язував мені не мій стиль боксу. Тоді я був молодий, у технічному плані не дуже сильний, але був фізично добре розвинутий. Мені треба було прости йти і «ламати» ірландця. Тоді було б усе добре. А так не впорався в технічному плані та програв бій за медаль. Зайняв п’яте місце.

А торік теж поступився ірландцю – уже в першому бою. Він був набагато вищий за мене і дуже незручний.
Нещодавно український бокс сколихнув скандал із заявою відомого і титулованого боксера-професіонала Дениса Берінчика, який різко розкритикував Федерацію боксу України, тренерський штаб, суддівство. Розумію, що тобі як члену національної збірної складно висловлюватися на цю тему. Та все ж, як у боксерському середовищі це сприймали?

Ми не заморочуємо собі цим голову. Не ліземо в це, хай вони собі розбираються. У кожного є свої проблеми, і ми тим дуже не цікавимося.
Які цілі ставиш перед собою в боксі?
Наразі хочеться здобути медаль Олімпійських ігор. А мінімальна ціль – хоча б потрапити на Олімпіаду. На наступну – 2020 року в Токіо – не знаю, як вийде. По-перше, я ще молодий, не маю достатнього міжнародного досвіду. А от на Олімпіаду-2024 хочеться обов’язково поїхати. Основну ставку робитиму на наступний олімпійський цикл. Хочеться за ці 2-3 роки набратися досвіду і до наступного олімпійського циклу підійти на піку форми.
Нині наші боксери-професіонали виблискують на світовому рівні. Василь Ломаченко й Олександр Усик є зірками світового рівня. Олександр Гвоздик та Артем Далакян – чемпіони світу. Це стимулює молодих боксерів, додає мотивації, щоб повторити їхнє досягнення?
Так, звичайно. А головне – ми пишаємося, що виступаємо за ту саму країну, що й вони, що в нашій державі є такі великі чемпіони.
Автор Василь Танкевич, за матеріалами www.leopolis.news 
Контакти
Адреса:

м. Львів, вул. Кн. Ольги,1
тел: (032) 238 27 92
факс: 238 27 93

Директор:

Родак Степан Михайлович,

Заслужений працівник фізичної культури і спорту, відмінник освіти

Анонси
Додатковий контингент: 6,14 червня - стадіон ФСТ "Динамо", м. Львів вул. Янева, 10


Бокс

Бокс

Боксери ЛУФК відзначились на міжнародному турнірі у ЧернівцяхУ Львові боксували за право навчатися в Академії ім.Андрія КотельникаКуротчин їде до ГрузіїАкадемія боксу ім. А. Котельника і ЛУФК запрошують юних боксерів на переглядОлег Довгун і Любомир Пінчук утверджуються в професіональному боксі в СШААндрій Тишковець – переможець всеукраїнського турніру пам’яті Олександра АсауленкаАндрій Тишковець – бронзовий призер традиційного меморіалу Іштвана БочкаяАндрій Тишковець: «На олімпіаду – 2024 хочеться обов’язково поїхати»Олег Кіраль – срібний призер турніру «За золоту рукавицю Вісли»Олександра Харитонюк – срібна призерка чемпіонату України з боксуНазарій Куротчин – вчетверте поспіль чемпіон України з боксуОлександр Вільшанецький – бронзовий призер юнацького чемпіонату України з боксуРоберт Мартон торує успішну кар’єру у дорослому боксіЛьвівське училище фізичної культури і Андрій Котельник створили академію боксуЮрій Возний – переможець турніру пам’яті Павла Поповича