Після не зовсім вдалого виступу на Олімпійських іграх у Лондоні, викликаного травмою стопи, вихованець Львівського училища фізичної культури Дмитро Дем’янюк (вип. 2000р.) присвятив час своєму здоров’ю. Перенісши операцію і пройшовши процес відновлення, він повернувся у сектор.
Першим стартом для львів’янина став чемпіонат України. З третьої спроби перелетівши 2,25 м, учень Валерія Лебедюка виконав норматив зі стрибків у висоту для участі у континентальній першості. Щоб дати відпочити стопі, Дмитро відразу переніс висоту на 2,31, але цього разу взяти її не вдалося. З Сум він повертається зі срібною нагородою.
- Для вас це був перший старт нинішнього сезону. Їхали у Суми щоб перевірити свої сили чи все ж відібратися на чемпіонат Європи?
- Ми вже пройшли той період, коли можна було стрибати, щоб спробувати свої сили. Я приїхав змагатися і вигравати. Так, це був перший старт і все залежало від того, чи витримає нога навантаження. Півтора роки у мене не було високих стрибків, і після двох операцій складно звикати до польотів на рівні 2,30 метрів. Як бачите, стопа ще не зовсім звикла і мене трішки не вистачило, хоча фізична форма хороша.
Не скажу, що задоволений своїм виступом, але усе іде за планом. Ми зробили лише два стрибкових тренування, це перший старт. У рік, коли я стрибнув 2,35, на першому турнірі у мене було 2,13. Тому потрібно працювати, відточувати майстерність, стрибати і давати нозі звикнути до навантажень.
- Чим пояснювалось ваше рішення пропустити висоту 2,28 м?
- Якщо є відчуття фізичної готовності і я технічно правильно виконаю стрибок, то подолаю і 2,28, і 2,31. Висоту пропускав для того, щоб дати відпочинок стопі після трьох спроб. Нічого надзвичайного не вигадував.
- Іноді кажуть, що ви «прилипаєте» до сектору. Погодитеся з цим зауваженням?
- У гірших стрибках так і буває. Але це зі сторони видно, тренер завжди підказує, що потрібно виправити.
- То чого не вистачило цього разу? Причина у стопі?
- Дещо відвик стрибати, не вистачило свіжості стопи. Та і технічно стрибок ще дуже «сирий». Наш план на зиму – зробити хорошу стрибкову роботу і привести ногу у бойовий режим, щоб вона витримувала високі стрибки. На літо вже будемо цілеспрямовано готуватися до чемпіонату світу і до високих результатів.
А найближча ціль – це ранок після змагань. Він покаже, як почуватиме себе стопа. Якщо вона не болітиме після таких навантажень і мене візьмуть на чемпіонат Європи, то ми готуватимемося виходити на хороший результат. Усі передумови для цього є.
- Норматив для поїздки на чемпіонат Європи виконали троє атлетів. Очікували побачити серед суперників у боротьбі за медалі Віталія Самойленка?
- Якщо чесно, ніколи нічого ні від кого не чекаю. Я приїжджаю боротися з собою і з висотою. Якщо я покажу своє, а хтось готовий на більше, можу лише порадіти за нього і працювати над своїми помилками. А чогось чекати… Це спорт, тут складно щось передбачити.