Веслування на байдарках і каное : Виникнення та розвиток веслування на Львівщині

З чого починалось Львівське веслування?
 

1951 рік. Міжнародний Олімпійський комітет визнає Національний Олімпійський комітет Радянського Союзу. Це визнання стало поштовхом до стрімкого розвитку спорту на теренах великої держави. Не стало винятком і веслування на байдарках і каное. 1956 рік.
 

 Півстоліття назад перед Львівщиною було поставлене нелегке завдання. Без “води”, без тренерів, без спортсменів підготувати збірну команду до І Спартакіади УРСР. А все почалося з того, що у 1955 році, неподалік від Львова, закінчилося будівництво озера “Наварія”. Це дозволило у 1956 році на водоймах цього озера надати можливість львівській молоді познайомитися із новим для них видом спорту – веслуванням на байдарках і каное. Таким чином, було прийнято рішення про підготовку веслярів до І Спартакіади УРСР, яка мала відбутися у червні місяці. Одна проблема – проблема “води” була вирішена, однак залишалося відкритим питання щодо самих веслярів. Де їх узяти, хто б міг за такий короткий термін їх підготувати, і де узяти самі човни. І тут облміськкомітет знайшов блискавичний вихід. Вирішили набрати студентів-старшокурсників Львівського інституту фізичної культури із спеціалізації лижного спорту, а також усіх бажаючих юнаків та дівчат із інших спеціалізацій. Тренером призначили студента Львівського державного лісотехнічного інституту – Туркевича Юрія, який був родом із Одеси де займався веслуванням на байдарках і каное. За два місяці до Спартакіади йому на допомогу прийшов викладач кафедри плавання ЛДІФК – Корчинський Анатолій Анатолійович (оскільки Туркевич Юрій, не мав ні освіти, ні організаційно-методичного досвіду підготовки спортсменів). Таким чином, Львівська облрада “Спартак” (голова – п. Красавін) у 1956 році почала культивувати цей вид спорту і вже у березні місяці було виділено на вул. Руській спортзал для тренувань веслувальників та завезено перші народні човни (шлюпки) на озеро Наварія. Однак, спортивні човни, байдарки та каное – залишалися проблемою. І оскільки до старту у м. Києві залишалося обмаль часу (3 місяці) то спортивні човни (каное-одиночку і двійку) терміново транспортували до Львова літаком.
 

 І ось наступив довгоочікуваний момент. 5 ТРАВНЯ 1956 РОКУ, ВПЕРШЕ, НА “СВОЮ НАВАРІЙСЬКУ ВОДУ” ВИЙШЛИ ВЕСЛУВАЛЬНИКИ НА БАЙДАРКАХ І КАНОЕ.
 

Молодий наставник-ентузіаст Юрій Туркевич ознайомив спортсменів із інвентарем та провів інструктаж. Показав як сідати у човен, як працювати хитрими веслами і як керувати човном. У цей пам’ятний день на воду вийшло два човни. Першими хто наважився "встати" у каное – були Герцик Мирослав та Дідух Анатолій. Їхні човни зробили перші сліди на водних просторах озера Наварія та поклали початок спортивним досягненням Львівського веслування. Після того, як були вирішені усі питання із набором спортсменів та доставлено на озеро човни – було проведено перший навчально-тренувальний збір. Для підготовки перших учасників Спартакіади УРСР з веслування на байдарках і каное Львівщина постаралася на славу. З цією метою було організовано проживання спортсменів у Наварійській школі, яка знаходилася на березі озера, щоб спортсмени могли досконало оволодіти верткими човнами та як найкраще підготуватися до змагань. Харчування спортсменів було організовано безпосередньо на місці проживання. І звісно, було надзвичайно велике бажання у самих спортсменів підготуватися як найкраще до своїх перших змагань на доріжках Матвіївської затоки у м. Києві.
 

 І ось для Львівських веслувальників наступив день іспиту. М. Київ, Матвіївська затока, червень 1956 року. І Спартакіада народів УРСР з веслування на байдарках і каное. Це був перший старт і перші випробування для “сухопутного” Львова на водних доріжках затоки і перші заявки про себе, як про спортсменів-веслувальників, які готові боротися до кінця, а не задовольнятися роллю статистів. Великим “сюрпризом” для веслувальників “суто водних” міст, таких як Київ, Херсон, Миколаїв, Дніпропетровськ стала львівська каное-двійка у складі Мирослав Герцик – Анатолій Дідух. На одній із найскладніших дистанцій, каное-двійка – 10000 м, вони посіли почесне 5 місце. Це був найкращий результат Львівської команди на цих змаганнях і найбільша несподіванка змагань. Дев’ятим фінішував Мороз Богдан (К-1-10000 м), а загалом команда-дебютант посіла почесне 8-ме місце. Очки, які набрали веслярі, дозволили Львівщині посісти друге загально-командне місце у Спартакіаді УРСР. Таким був дебют Львівської команди веслярів на водних просторах веслувального спорту.
 

 Уривок з історичного нарису "Веслярі із "безводного" Львова" Н.Івасик та О.Чичкан