Веслування на байдарках і каное : Анастасія Горлова: «Одну мрію здійснила – навчаюся у спортивному училищі»

Незважаючи на юний вік, студентка ІІ курсу Львівського училища фізичної культури, Анастасія Горлова міцно закріпилася у національній збірній команді України з веслування на байдарках і каное, а там лише 16 найсильніших, і з-поміж них олімпійська чемпіонка Інна Осипенко-Радомська. Настя наймолодша у збірній. І хтозна чи не з майбутньою переможницею Олімпійських Ігор ми спілкуємося…

- Настя, розкажи як Ти стала веслувальницею?

- Мій дідо, певно, підбирав мені човен і весло, коли я була ще в пелюшках (сміється). Він у мене тренер з веслувального слалому. Це такий вид веслування, де спортсмени на швидкість проходять бурхливою річкою через спеціально встановлені ворота. Свого часу дідусь тренував моїх маму і тата. Тож не дивно, що вже у ранньому дитинстві мене посадили у байдарку і я почала займатися слаломом.

А у 10 років дідо віддав мене власне на веслування на байдарках і каное (або веслування на гладкій воді), щоб я вдосконалила техніку для слалому. Проте вийшло так, що я залишилася у цьому виді веслування.

- Настя, ти справляєш враження бойової дівчини. Здавалось би, навпаки, мала обрати бурхливі потоки, а не спокійну воду…

- А ви думаєте так просто веслувати гладкою водою?! І тут є де проявляти бійцівський характер! Та й не завжди гладка вода спокійною буває. Я й слалом не полишаю, тепер це моє хобі, непоганих результатів досягла – кандидат у майстри спорту та призерка чемпіонатів України. Проте у веслуванні на гладкій воді мої здобутки вагоміші. З 16 років я знаходжусь на постійній підготовці у збірній команді України. У цьому ж віці на своєму першому чемпіонаті Європи серед юніорів здобула «бронзу».

- Як вважаєш, у твоїх успіхах більше таланту, який ти успадкувала, чи праці?

- Без праці можна загубити навіть найяскравіший талант. У збірній ми не просто працюємо, а «вкалуємо». Три тренування щодня і лише один вихідний! Через це на початках, як потрапила до збірної, навіть пережила невеличкі нервові зриви. Особливо зимою дуже важко. Влітку працюємо на швидкість, тренуємо короткі відрізки і змагальні дистанції 200, 500 та 1000 м, а зимою тренування набагато інтенсивніші й одноманітніші - безперервно веслуємо по 2-2,5 год, проходячи 20-30 км. Не раз, саме зимою, у мене виникає бажання все кинути.

- Невже і зимою виходите на воду?

- Авжеж. Ми виходимо на воду незалежно від погоди і пори року. Цьогоріч у грудні разом зі збірною тренувалася у Херсоні, бо там вода раніше січня не замерзає. Також тренуємося у Бурштині, у смт. Добротворі Кам’яно-Бузького району, де є теплі канали місцевих ТЕЦ. Але тільки уявіть, як це зимою вийти на воду - у сильний мороз бризки води замерзають на льоту і куртка перетворюється на панцир. І тільки у січні не працюємо на воді, натомість - спортивний зал та тренажери.

- Настю, Ти була учасницею цьогорічного чемпіонату Європи серед юніорів. Чим він тобі запам'ятався?

- Насамперед …буревієм. Чемпіонат відбувався у Польщі. Першого тренувального дня через бурю хвилі були такі, що ми ледве втримувалися у човнах. Коли почалися змагання, погода втихомирилася і на воді встановився майже повний штиль. Проте у день, коли відбувалися фінальні заїзди, у яких визначали переможців, вода знову розхвилювалася. І ми боролися не лише зі суперниками, а й зі стихією, дуже багато човнів попереверталися. Буквально за 50 м до фінішу ледь не перекинулася і я, вже навіть набрала повітря у легені, готуючись шубовснути у воду. Та, певно, допомогли навички слалому, і я все-таки змогла втриматись у байдарці та фінішувала другою. Отож, на дистанції 200 м я здобула срібну медаль, лише на 0,6 сек. поступившись переможниці. Окрім того, виконала норматив майстра спорту міжнародного класу і здобула путівку на Чемпіонат світу-2013 у Канаді.

- А як склалося на Чемпіонаті світу?

- У змаганнях на байдарках-одиночках на 200 м у півфіналі посіла 5 місце і у основний фінал, куди кваліфікувались три перші човни, не пробилась. У фіналі «Б» показала четвертий час – 43,763 сек. і в підсумку посіла 13 місце. На дистанції 500м у півфіналі фінішувала сьомою і припинила подальшу боротьбу за медалі.

- Як вважаєш, чи зумієш вибороти ліцензію на наступні ХХХІ Олімпійські ігри, які проходитимуть 2016 року у Бразилії?

- Веслувальник Юрій Чебан свою першу олімпійську медаль виборов у 22 роки. 2016 року мені виповниться стільки ж. Я дуже наполеглива, цілеспрямована і по-спортивному вперта. Вперше на веслування по гладкій воді потрапила у 5 класі. Було літо і старші веслувальники, з якими тренувалася, вступали до Львівського училища фізичної культури. І я сказала мамі та тренеру, що я також хочу у це училище. Тоді мені дали відчіпного «ти повеслуй, а там побачимо». Бо я вже встигла і бадмінтоном, і гімнастикою, і танцями позайматися, от усі й думали, що це моя чергова забаганка. Та коли закінчила 7-ий клас, прийшла до мами і поставила перед фактом, що вступаю в училище. Так я стала ученицею ЛУФК. І у тому ж 5 класі вирішила, що буду олімпійською чемпіонкою. Одну мрію здійснила - навчаюся у спортивному училищі. Тепер пора прямувати до олімпійських вершин!!! Я працюю, вірю в себе і знаю, що усе реально!!!

Автор: Наталія Васьо, за матеріалами журналу для підлітків «Сто талантів».

<<<