Учениця 11 класу Львівського училища фізичної культури Уляна Фрідріх здобула перемогу на чемпіонаті України зі самбо серед юніорів, перемігши всіх суперниць достроково.
Їй лише 16 років, та вже має в активі чимало нагород, яким можуть позаздрити й старші спортсмени. Днями Уляна повернулась з Керчі, де в боротьбі за медалі чемпіонату країни зійшлися понад двісті хлопців та дівчат.
Про своє захоплення цим бойовим мистецтвом, тренування та перемоги розповідає призерка змагань.
— Уляно, чому ти захопилась боротьбою?
— Я з дитинства була дуже непосидючою. Товаришувала переважно з хлопцями, тож про бійки знала багато! (Усміхається). Коли мені було вісім років, мама вирішила кудись спрямувати мою енергію, відвела на дзюдо. Ним я займаюсь 8 років, а оскільки дзюдо та самбо дуже схожі між собою, то виступаю у двох цих одноборствах.
За ці роки здобула вже трохи титулів — зараз я триразова чемпіонка України з дзюдо, дворазова чемпіонка України зі самбо, бронзова призерка чемпіонату Європи зі самбо. Також маю із дзюдо та самбо звання кандидата в майстри спорту.
— Багато тренуєшся, аби досягти таких результатів?
— Загалом у мене сім тренувань кожного тижня. У понеділок, вівторок та четвер маю по одному заняттю, а по середах та п'ятницях ходжу в зал двічі на день. На ранкових тренуваннях спершу розминаюсь, бігаю, роблю вправи на розтяжку, а тоді працюю з манекеном. Його вага — 30 кілограмів, я повинна якомога швидше кидати його на землю по кільканадцять разів.
Тоді беру важчий манекен — на 35 — 40 кілограмів, роблю кілька підходів. Кидати такого "суперника" треба різними способами — прямо, прогинаючись, через стегно, під час падіння. Також на тренуванні я підтягуюсь і виконую жим лежачи, аби гартувати фізичну силу. А на вечірніх тренуваннях займаюсь зі спаринг-партнеркою. Виконуємо кидки на швидкість, контрприйоми, боремось стоячи.
Ми маємо бути готові до будь-який атак суперника на татамі. Поєдинок триває чотири хвилини, за цей час треба покласти противника на лопатки. До слова, мені на чемпіонаті України вдалось здобути три дострокові перемоги, тобто я змагалась кільканадцять секунд. Для "чистої" перемоги, одним кидком, треба всього 5 секунд.
— Стежиш за підтриманням ваги?
— У самбо я борюся у ваговій категорії 65 кілограмів, у дзюдо — 63 кілограми. Вага у мене постійно коливалась, але на дієти я не сідала. (Усміхається). Зараз важу 62 кілограми — все завдяки правильному харчуванню, адже намагаюсь споживати лише натуральні продукти, без "хімії", та заняттям спортом. Узагалі, спорт дуже допомагає в житті — мій організм здоровий, постійно в тонусі. Раджу займатись бойовими мистецтвами вже з раннього віку, адже вони не настільки травматичні, як видається, — я відбувалась лише синцями та розтягненням м'язів.
— Які плани у юної чемпіонки?
— Я вже готуюсь до наступних змагань — 12 лютого їду на чемпіонат України з дзюдо серед кадетів. Це буде відбір на Кубок Європи з дзюдо. Паралельно готуюсь підкорити Європу і в боротьбі самбо. Ще мушу не забувати про навчання — адже я в 11 класі, тож цьогоріч пишу ЗНО. Планую вступати до університету фізичної культури.
А коли знаходжу вільну хвилинку від навчання та тренувань, поспішаю на кухню — стараюсь зготувати щось смачненьке для себе та родини...