Непрофільні види : У ЛУФК відбулась презентація «Книги про Малковичі» Олени Падовської

У плині шевченківських днів педагоги, студенти та учні старших класів Львівського училища фізичної культури зустрілись у бібліотеці закладу з мистецтвознавцем, викладачем Львівського державного університету фізичної культури Оленою Падовською, яка представила результат своєї тринадцятирічної праці – «Книгу про Малковичі». Це - книга-дослідження, книга-пам’ять, книга-подзвін, книга-пересторога, сторінки якої насичені історією людських доль, безмежною любов’ю до рідного краю, болем і тугою за втраченою Атлантидою – землею предків. Отож, надсянське село Малковичі, що в 10 кілометрах від Перемишля, з прадавніх часів і до передвеликодньої середи 17 квітня 1945 року… Дізнаємось про побут малківчан, походження їхніх прізвищ, милуємось їх ошатним вбранням, знайомимось із своєрідною надсянською говіркою, маємо змогу приготувати смачні страви за малківчанськими кулінарними рецептами.

На цих теренах вирувало насичене громадське життя, зокрема у Малковичах діяв осередок спортового товариства «Січ». Авторка зазначає: «На спортивній діяльності зростало громадянське суспільство Надсяння». Згодом, у роки військового лихоліття, в лавах Організації українських націоналістів та Української повстанської армії надсянці «довели право на приналежність Перемиської волості до української держави. Жертви кров’ю зобов’язують». Після закінчення акції «Вісла» членів ОУН та упівців поляки відразу засуджували на смертну кару. Так, за рішенням судів Кракова, Ряшева, Любліна було страчено 342 воїни УПА, 133 особи за рішенням польових судів.

Ніч з 17 на 18 квітня 1945 року, коли польська банда напала на українське село, вбивши 200 малківчан, зруйнувавши долі ні в чому неповинних людей, поставила криваву крапку на українських Малковичах - «коло буття було брутально перерване».

Авторка почала і закінчила свою розповідь про книгу, читаючи вірш Тараса Шевченка «У Бога за дверима лежала сокира», щоб наголосити: «Якщо Божа сокира потрапить в брудні руки , нічого доброго з того не буде». Презентація супроводжувалась відеопоказом світлин, якими щедро оздоблене видання, картин народної мисткині Марії Приймаченко. І як « реквієм за загиблими», і як «життєствердний, сповнений оптимізму гімн» – білий лелека на картині заслуженого художника України Ольги Падовської. «Століттями нашу історію писали інші. Нам потрібно навчитись говорити історію власними устами», - наголосила пані Олена, завершуючи презентацію.

«Книга про Малковичі» викликала жваве зацікавлення присутніх, обговорення точилось ще певний час по закінченні заходу. Загалом проект «Лиш боротись – значить жить!» об’єднав усіх небайдужих до української історії, адже саме ми продовжуємо творити її сьогодні і саме ми покликані плекати та боронити омріяну століттями Незалежність України. Отож, нехай кожен з нас у плині шевченківських днів перечитає «Кобзар» і нехай його слова стануть нашою свідомістю.

Підготувала Олена Сторожук

<<<