Футбол : Дмитро Чигиринський: в ЛУФК я провів одні з найкращих років свого життя.

Центральний захисник національної збірної України та іспанської «Барселони» Дмитро Чигринський взяв участь у традиційному святі Останнього дзвоника Львівського училища фізичної культури. По завершенні свята з одним найвідоміших і найпопулярніших випускників ЛУФК часів Незалежності нашої держави спілкувалися представники прес-служби училища.

– В училищі я прямо з аеропорту. Дуже радий, що завдяки проведенню матчу Україна – Румунія у Львові, я отримав нагоду не просто відвідати рідний для мене навчальний заклад, а й взяти участь у святі Останнього дзвоника, – почав розмову Дмитро.

– Що ти зараз відчуваєш у своїй душі?

– Коли згадую УФК, мої душа і серце завжди наповнюються радісними та приємними спогадами. Адже саме у Львові, в ЛУФК я провів одні з найкращих років свого життя. Саме тут я починав займатися спортом на професійному рівні і саме тут тренерським та педагогічним колективом був закладений той фундамент, який дозволив мені досягти чогось у футболі. Також скажу, що саме в училищі почалося і моє доросле життя. Адже мене, як і решту хлопців, можна сказати , відірвали від батьків і нам доводилося вирішувати чимало проблем, які більшість дітей шкільного віку покладають на плечі своїх батьків. А допомагали нам у вирішенні всіх цих питань – спортивного, навчального і побутового характеру – наші вчителі, вихователі і тренери. Переконаний, що в училищі ми не лише ставали спортсменами, а й пройшли непогану, принаймні початкову, школу дорослого життя. І я, користуючись нагодою, хочу від усього серця подякувати керівництву ЛУФК, всім вчителям, вихователям, всьому персоналу училища, ну й звісно нашим тренерам за все, що вони для нас зробили, за ту науку, знання і досвід, які вони в нас вклали, і за ту їхню людську любов, яку вони нам віддавали.

– Ти чотири роки грав за команду, яку тренував Ярослав Дмитрасевич. Чим тобі найбільше він запам’ятався?

– Перш за все хочу ще раз привітати Ярослава Івановича з його 70-літнім ювілеєм. Я вже його вітав персонально, але із задоволенням зроблю це ще раз, тепер вже через ЗМІ. А запам’ятався він мені найбільше тим, що це не лише Тренер з великої букви, а й Людина з великої літери. Як про фахівця, про нього найкраще говорять ті багаточисленні вихованці, яких він підготував за своє життя. Господь Бог мені також подарував можливість бути серед них. Знаю, що він має намір випустити через рік своїх останніх вихованців і вже не робити новий набір. Я б йому побажав ще не один набір і відповідно не один випуск. Але коли він вже так вирішив, то, напевне, так воно й буде. А Ярослав Іванович нехай трішечки перепочине – адже він вже давно заслужив на це право. А як про особистість, скажу, що Ярослав Іванович завжди був і є для мене прикладом у двох аспектах – дисциплінованості і позитивного відношення до життя. Спілкуючись з ним, заряджаєшся такою енергією, що після цього хочеться гори звернути.

– Які напутні слова ти б сказав цьогорічним випускникам училища?

– Здоров’я і щастя у дорослому житті. Це коли загалом. А конкретно хотілося б їм побажати, щоб вони ніколи не зраджували своїй мрії і робили все заради її досягнення. Також хочу їм сказати, щоб вони ніколи не забували рідне своє училище, вчителі і тренери якого для них були часто і за маму, і за тата, і за брата з сестрою.

– А що ти б побажав гравцям Академії футболу ФК «Карпати», які навчаються в училищі?

– В першу чергу хочу відзначити, що нині у хлопців, які навчаються футболу в цьому навчальному закладі, умови для тренувань значно кращі, ніж колись. І це мене дуже тішить, бо коли я вчився, то у нас все було значно гірше. Тому скажу їм, що б вони багато і творчо тренувалися і не забували про навчання. Бо знання в житті потрібні усім – і спортсменам, в тому числі й футболістам, також. А найголовніше, вони повинні пам’ятати, що в спорті неможливе стає можливим. Але тільки за умови щоденної праці і віри в свої сили. А училищу загалом хочу побажати, щоб воно й надалі утримувало за собою перше місце в Україні.

<<<