Футбол : «Ла Масія» - академія «Барселони»

Хаві, Іньєста, Вальдес, Пуйоль, Мессі ... Шість чемпіонів світу з числа вихованців клубної Академії.

"Резиденція". Вона ж - La Masia. Каталонською мовою це слово означає "заміський будинок", яким він власне і був на початку XVIII століття. Барселона тоді була ще не така велика, як тепер, до заснування однойменного клубу залишалося майже 200 років, а про таку гру як футбол ніхто і не чув. Гуртожитком кантери La Maisa стала лише в 1980-му.

"Резиденція" - триповерхова кам'яна будівля, зведена 1702 року, огороджена залізним парканом, знаходиться на території "Камп Ноу", в хвилині ходьби від самого стадіону. Тут у трьох аж ніяк не просторих кімнатах з маленькими, прорубаними в товстих стінах вікнами, розставлені 12 двоповерхових ліжок. "Резиденція", La Masia - це не порожній звук, - говорить директор Академії "Барселона" з виховної роботи Карлос Фольгера. - Це взагалі-то серце нинішньої "Барселони". Ви подивіться: головний тренер, Гвардьола - із La Masia, хлопчиськом шість років тут прожив. Його помічник - Тіто Вільянова - також. Як і тренер з фізпідготовки першої команди, директор Академії Гільєрмо Амор ... Про наш основний склад я взагалі не говорю. Якщо завгодно, це дійсно друга сім'я».

Сьогоднішні господарі "Резиденції" - 24 футболісти у віці від 10 до 17 років. Ще 36 гравців цієї ж вікової категорії мешкають безпосередньо на "Камп Ноу", де для них створені схожі умови.

Тренувальних полів на базі "Барселони" дев'ять - сім натуральних і два штучних - цілком достатньо для того, щоб тут могли займатися всі команди "Барселони", починаючи від першої і закінчуючи тією, в якій грають 8-річні діти.

Відбій в "Резиденції" сурмлять в 23.00. Після цього в старому будинку вимикають світло і замикають на замок єдині вхідні двері. Підйом призначений на шість сорок п'ять. Сніданок - бутерброд і кава з молоком, і тут же - бігом в автобус. З восьмої до о пів на другу - заняття в загальноосвітній школі (математика, історія, природознавство, іспанська, література). Потім, тим же автобусом - назад в "Резиденцію". Обід. Півгодинна перерва. Знову автобус. Виїзд на базу, що розташована кілометрів за десять від "Барселони", ту саму, де займається і перша команда. Півторагодинне тренування. Автобус. "Резиденція". Приготування уроків. Вільний час. Вечеря. Відбій ... До речі, на стіні біля входу на кухню висить зразкове тижневе меню: макарони - шпинат, макарони - курча, макарони - м'ясо, макарони - риба. По-науковому це називається "ретельно збалансованим харчуванням".

60 гравців, які привезені в "Барселону" з усієї Іспанії та решти світу і проживають тут на казармених умовах, - це вершки, еліта Академії (всього в дитячо-юнацьких командах "Барси" тренуються близько 500 осіб), ті, хто на думку тренерів, з часом мають перспективи заграти на високому професійному рівні. Шлях, яким вони йдуть, крім вродженого таланту вимагає жорстокої дисципліни і працьовитості. Щоб зрозуміти, що це не фальшиво-пафосні заклинання, необхідно ознайомитися з внутрішньому регламентом "Резиденції".

Пункт перший, далі - по порядку. Дитина, яка проживає в «Резиденції» (так само як і на «Камп Ноу») і не досягла п'ятнадцяти років, не має права відлучатися з її території, не спитавши в одного з трьох вихователів, які, змінюючи один одного, проводять тут дні й ночі безперервно . Хлопчик, що переступив поріг п'ятнадцятиріччя, може в "вільний час" покидати її на свій розсуд, але зобов'язаний повідомити, куди він іде і що має намір робити.

Пункт два: запрошувати в "Резиденцію" друзів і приятелів суворо забороняється.

Пункт три: батьки можуть відвідувати своїх чад, коли їм заманеться, але побачення не повинні заважати навчальному та тренувальному процесам і, вже тим більше, переривати їх (при такому підході більшість вихованців, особливо іноземці, бачать батьків і матерів не більше одного - двох разів в році).

Пункт чотири: спілкування з рідними і близькими за допомогою інтернет-листування теж контролюється досить жорстко: дитина може вести його тільки сидячи в комп'ютерному класі все тієї ж "Резиденції" - відвідування інтернет-кафе і тому подібних місць настійно не рекомендується.

Хлопчик з футбольної Академії "Барселони" ніколи і ні за яких обставин не може бути двієчником. Двієчників тут усувають від тренувань і, відповідно, ігор (офіційно змагатися зі своїми однолітками вихованці клубу починають з восьми років). Більш страшного покарання для них не передбачено, бо нічого страшнішого вихованці Академії і уявити собі не можуть.

"У наших дитячих командах не було, немає і ніколи не буде футболістів, які постійно сидять на лавці, - сказав нам заступник спортивного директора" Барси "Пако Мартінес. - Звичайно, в залежності від ступеня таланту, хтось із них грає більше, хтось менше, але на поле виходять усі. Якщо ми зробили помилку і прийняли в Академію хлопчика, який не відповідає рівню "Барселони", то це наші проблеми. Дитина ні в чому не винна».

Вже у цьому році вихованці "Резиденції" повинні будуть змінити місце проживання. La Masia припинить своє існування в якості гуртожитку футбольної Академії "Барселони". У новому житловому корпусі, що будується безпосередньо на базі, зможуть оселитися і ті, хто квартирував у "заміському будинку", і ті, хто влаштувався на "Камп Ноу".

Карлос Фольгера, директор Академії "Барселона" з виховної роботи:

- Якщо коротко, то, в першу чергу, ми думаємо про те, якими будуть людьми наші випускники. Розвиненими, освіченими, соціалізованими, елементарно порядними, нарешті. Я підкреслюю: я говорю зараз як педагог, як вихователь, а не як тренер. Але ця позиція до дрібниць узгоджена з клубом, і вона їм цілком підтримується. Справа в тім, що у 10-11 років, коли діти потрапляють до нас, ніхто не може гарантувати ні їм самим, ні їх батькам, що з них виростуть зірки. Більше того, ніхто не може гарантувати, що з них взагалі вийдуть професійні гравці. Скажу вам, що за статистикою, якщо говорити про Академію в цілому, на професійний рівень виходять не більше 10-15 відсотків випускників, причому врахуйте, що мова не йде про вищий професійний рівень. Навіть ці 10-15 відсотків не розійдуться суцільно по командам Прімери. Комусь доведеться грати в Сегунді, комусь - у нижчих лігах іноземних чемпіонатів. Ну, а для переважної більшості заняття футболом так і залишаться одним із спогадів дитинства. На життя їм доведеться заробляти чимось іншим, і наше завдання як раз в тому й полягає, щоб до 16-17 років рівень їх знань і розвитку міг дозволити їм продовжити освіту і отримати професію, яка годувала б їх в звичайному, не футбольному житті.

У вас багато іноземців, це, напевно, створює додаткові складності?

- Так, іноземців багато. У процентному співвідношенні приблизно відсотків 35 від загального числа вихованців. Зараз у нас є діти з Камеруну, Сенегалу, Нігерії, Домініканської республіки, Швеції, Угорщини, Бразилії, Аргентини. Не сказав би, що це створює для нас якісь додаткові проблеми за винятком, звичайно, мовної. Втім, ми її вирішуємо. Як? Ну, по-перше, тут же вони занурюються в мовне середовище, всі навколо знають іспанську. А потім протягом перших кількох місяців наші викладачі займаються з ними іспанською у набагато більших обсягах, ніж з тими, для кого ця мова рідна.

- Школа, в якій навчаються ваші діти, звичайна?

- Так. Але це дуже хороша школа. Абсолютно звичайна в тому сенсі, що там наші гравці вчаться зі своїми однолітками, які не мають ніякого відношення до футболу. Це якраз і є один із наріжних каменів тієї філософії, про яку ви мене тільки що запитували. Дитина має бути соціалізована, дитина не повинна бути зациклена на футболі. Вона повинен розуміти, що в світі є речі і крім футболу, і є люди, інтереси яких, в тому числі і професійні, лежать поза цією сферою. Якби навіть у школі вони спілкувалися тільки між собою, усвідомити це їм було б складніше.

- А як до них ставляться інші діти, ну, от ті, що разом з ними вчаться? І як ваші вихованці відносяться до цих дітей?

- Конфлікти бувають... Але повірте, як тільки ми отримували такий сигнал зі школи, ми відразу ж знаходили спосіб поставити такого хлопчика на місце. Якщо таке і трапляється, то, як правило, з тими, хто у нас нещодавно. Взагалі, ось це деяке зазнайство, протиставлення себе колективу це дуже складний психологічний момент, який нам доводиться долати: розумієте, сюди ж приходять хоча і зовсім ще маленькі, але вже футболісти. І, раз вони потрапили сюди, значить, вони чогось та вартують. Вони це дуже добре розуміють: у тих дитячих командах, де вони були до "Барселони", кожен з них дійсно був зірочкою, там тренери на них молилися і пил з них здували. А тут таких зірочок - 60 чоловік. І всіх нам треба привчити до думки про те, що вони тепер - одна сім'я. Сім'я, де у всіх перед усіма рівні права і обов'язки. Сім'я, одними з головних цінностей якої є скромність і працьовитість, без яких великого успіху досягти не можна, будь ти хоч суперталант. Добре свого часу сказав батько Пуйоля: "Мені абсолютно не важливо, чи будеш ти грати за" Барселону ", чи станеш ти взагалі професійним гравцем, але мені дуже важливо буде усвідомлювати, що ти зробив для цього все, що міг". І ось вам, будь-ласка, Пуйоль ... Хто може сказати про нього, що він дуже швидкий захисник? Хто може сказати, що він дуже технічний? Ні, нічого подібного про нього сказати не можна. Але у нього було інше - працьовитість і скромність, скромність і працьовитість. Ну, і, звичайно, дуже сильний характер. І завдяки їм він виріс у великого гравця.

- Як взагалі можна до вас потрапити? Скажімо, з Росії. Як відбувається відбір молодих гравців з інших країн?

- Це прерогатива наших скаутів, які зайняті пошуком футбольних талантів по всьому світу. Вони дають свої рекомендації, і футболістів запрошують на перегляд. Але в принципі можливий і інший варіант, хоча він досить рідко використовується. Загалом, якщо вам раптом здається, що ваш син або просто якийсь знайомий хлопчик виявляє задатки майбутньої зірки, ви можете зв'язатися з клубом через офіційний сайт і надіслати відео. Якщо наші фахівці вважатимуть дитини дійсно талановитою, з вами спишуться або здзвоняться і попросять приїхати.

- Ви сказали, що вам потрібно якимось чином переконати своїх вихованців у тому, що вони одна сім'я ...

- Так, створити таку атмосферу абсолютно необхідно. Якщо 12-13-річна дитина раптом в один момент розлучається з батьками і приїжджає в нове, незнайоме місце, для неї це, звичайно, є великим психологічним випробуванням. І ми повинні йому допомогти це випробування пройти. Ось, наприклад, Іньєста: він народився в маленькому селі, в Альбасеті. У нас з’явився в 12 років. І до 14-ти щодня телефонував батькам і просив, щоб вони його звідси забрали, так йому було важко. Слава Богу, нарешті, адаптувався. Адже могли б ми його і втратити. І хто б тоді голландцям забивав?

- Так, але питання в тому, як саме вам вдається створити таку атмосферу, щоб дитина, відірвана від сім'ї, не відчувала себе самотньою?

- Ми над цим працюємо, думаємо постійно, день і ніч. Спеціально підбираємо педагогів, вихователів. Я особисто цим зайнятий.

- Скільки клуб витрачає на гравців, що живуть тут цілий рік?

- Цифри конфіденційні ... Можу тільки сказати, що вони перебувають на повному утриманні "Барселони". Харчування, навчання, переїзди додому й назад, на змагання, медобслуговування, загалом - все. Якщо батьки хочуть відвідати свою дитину і приїхати в Барселону, всі їхні витрати теж оплачує клуб. Взагалі, складно вивести якусь середню цифру. Все індивідуально. Одному це потрібно, іншому - інше. Ось, скажімо, Мессі потребував спеціальних препаратах для стимуляції росту. Ви знаєте, він і зараз невисокий, а без них, напевно, і таким би не виріс. Само собою, клуб забезпечив йому все, що було необхідно.

Джерело: www.dfl.org.ru

<<<