Сучасне п'ятиборство : Андрій Федечко: Наступний рік буде цікавим, потрібно викладатись по максимуму»

Минулого тижня члени виконкому відділення Національного олімпійського комітету України у Львівській області шляхом голосування визначили найкращим спортсменом Львівщини за підсумками серпня 2019 року вихованця Львівського училища фізичної культури, Заслуженого майстра спорту з сучасного п’ятиборства Андрія Федечка. Для нього це друге подібне визнання – уперше Андрій став найкращим спортсменом області в липні 2015 року.

– Звичайно, було приємно, коли взнав, що мене визнали найкращим спортсменом місяця, – розповів атлет сайту відділення. – Хоча великої радості не було, бо це вже проходив 2015 року, коли я зайняв третє місце на чемпіонаті світу і виборов ліцензію на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро. Як взнав про це визнання? Був на тренуванні і отримав есемеску від тренера, що відбулося голосування і я став найкращим спортсменом. Чесно кажучи, я навіть не знав, що має бути таке голосування, тому й не очікував, що мене назвуть найкращим.

Я зауважив, що після того, коли мене визнали найкращим у 2015 році, сталися великі зміни в плані ставлення до спорту, почали більше уваги приділяти спортсменам. З одного боку прикро, що в мій час (коли мене вперше визнали найкращим) не було такої уваги. Але час іде, все змінюється. Це приємно, що ми рухаємось в правильному напрямку. Бо це дуже важливо не тільки для мене, але й для інших спортсменів, особливо молодих. Це дуже круто, коли про тебе памʼятають, тобі допомагають і роблять з тебе зірку (сміється). Це нам – спортсменам – додає стимулу, бажання. Так в усьому світі є і так повинно бути в нас. І добре, що відділення НОК України у Львівській області займається таким, популяризує спорту. І чим більше такої уваги до спорту, тим краще.

Пригадайте, як 2015 року сприйняли визнання найкращим спортсменом?
– Сприймалося круто. Найкращий спортсмен – це певний статус. Але в той час у мене було більше ейфорії від бронзової медалі чемпіонату світу і здобуття ліцензії на Олімпійські ігри. Взагалі в нашому виді спорту взяти медаль чемпіонату світу – це дуже високий рівень. Я виграв усього лише пʼяту медаль за весь час нашої Незалежності. На нагородженні було багато людей, вітав голова відділення НОК України у Львівській області Юрій Турянський, тодішній голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка. Було приємно.

– Поговоримо про чемпіонат Європи у британському Баті, який відбувся на початку серпня і власне за друге місце на якому вас визнали найкращим спортсменом Львівщини у серпні.
– Це був ліцензійний чемпіонат Європи – на ньому розігрувались ліцензії на Олімпіаду 2020 в Токіо. Я в особистому заліку не відібрався на континентальний чемпіонат, виступав тільки в естафеті. На жаль, на сьогодні це не олімпійська дисципліна. В естафеті виступає по дві людини. Зі мною поставили в команду хлопця з Дніпра Владислава Ридванського. Він недавно перейшов з категорії юніорів у категорію дорослих. Я, як старший колега, на зборах в Кончі-Заспі налаштував його відповідно. І коли приїхав на змагання, був спокійний, контролював ситуацію. Хоча, видно було, що Владислав хвилюється, була певна невпевненість. Але він ще молодий, у нього все попереду. Я зі свого боку по максимуму на всіх пʼятьох видах «вижав». Якби ще йому пощастило пару уколів на фехтуванні добрати, то ми б без проблем були на першому місці.

– В чому специфіка естафетних змагань у сучасному п’ятиборстві?
– Вони нічим не відрізняються від особистих змагань. Тільки дистанція розбивається на двох. Наприклад, в особистих змаганнях ми пливемо 200 метрів, а в естафеті – двоє по сотні. Так само і в бігу, де дистанція 3200 метрів розбивається на двох. А на конкурі робимо на три стрибки менше: долаємо 9 перешкод замість 12-ти. От і вся різниця.

– Днями в Будапешті пройшов чемпіонат світу з сучасного пʼятиборства. Чому пропустили цей чемпіонат?
– З двох причинах. В особистому заліку не міг виступати, бо я у вітчизняному рейтингу десь пʼятий-шостий, а нас їхало четверо. В Україні зараз немає такого, що хтось комусь подобається і той їде. В нас чистий фейр-плей: маєш очки, їдеш. Тому за рейтингом я не потрапляв. Міг поїхати в естафеті. Але ми на чемпіонаті Європи виступили, показали хороший результат. А до чемпіонату світу треба правильно підготуватися і потрібно показати результат. А показати результат, коли між змаганнями два з половиною тижні, дуже важко. Тому навіть не сильно хотів туди їхати щоб комусь щось доводити. Вирішив, що не вартує воно. Тим більше це естафета, а в особистих змаганнях я не відібрався.

– Зараз питання №1 – це, звичайно, відбір на Олімпійські ігри. Які, враховуючи ваш вітчизняний рейтинг, є варіанти щоб потрапити на відбіркові змагання?
– В нас така система, що хто не потрапляє у фінал на змаганнях, отримує мінусові очки. На чемпіонаті Європи не потрапило у фінал троє наших спортсменів і зараз на чемпіонаті світу не потрапило двоє. Тепер вони мають опуститися в рейтингу, а я піднімуся. І в наступному сезоні, який розпочнеться в новому році, розраховую їздити на етапи Кубка світу, чемпіонат Європи, чемпіонат світу. На цих змаганнях можна буде здобути ліцензію, зайнявши відповідне місце у світовому рейтингу. Наступний рік буде дуже цікавим, потрібно буде викластись по максимуму. Ще достатньо часу і варіантів, як можна буде здобути ліцензію. До речі, в України ще жодної ліцензії немає.

– У вас є чотири тренери. Яка їхня роль у ваших успіхах? Хто з них за що відповідає?
– Роль кожного з тренерів дуже велика. Володимир Софієнко зі мною проводить сім днів на тиждень. На тренуваннях він зі мною весь час на всіх видах. Він мене тренує вже понад 10 років. Олег Фіалкович брав велику участь у моєму тренуванні, коли я був юніором і зараз також допомагає в тренувальному процесі, морально підтримує, ділиться досвідом. Віталій Тарнакін років два тому почав з нами займатися. Він відповідає за легку атлетику, готує завдання, стежить за технікою. Мій рівень бігу завдяки його допомозі виріс. Дмитро Кірпулянський – «граючий» спортсмен, як ми називаємо його. Він і сам виступає, тренується і також тренує мене. Він донеччанин, зараз живе в Києві. Тому тренує мене або коли ми разом на зборах, або коли разом їдемо на змагання і він там бере участь. Допомагав мені готуватися до Олімпійських ігор в Ріо, був моїм спаринг-партнером. Пише, корегує мої завдання – найбільше в плаванні, ділиться досвідом.

– Можете когось з них назвати головним тренером – хто бачить і контролює картину загалом? Це Володимир Софієнко?
– Так. Він причетний до підготовки в усіх видах.

– Чи є серед цих видів пʼятиборства якісь улюблені?
– Немає. Це вже не той рівень. Ти маєш зробити їх по максимуму. Знаєте, краще зробити усі види на своєму середньому рівні, ніж в одному феноменально виступити, а інший провалити.

– Після здобуття «бронзи» на чемпіонаті світу-2015, ви розповіли в одному з інтервʼю, що доводилося їздити на міжнародні змагання за власний кошт. Чи зараз ситуація змінилася?
– Вона змінилася наступного дня після виграшу «бронзи» чемпіонату світу і здобуття ліцензії на Ігри-2016. А зараз у Федерації дуже чіткий і справедливий відбір. Є рейтинг і згідно з рейтингом спортсмени відправляються на ті чи інші змагання. Немає такого, що тренери когось беруть на змагання тому, що він «свій» чи тому, що йому симпатизують.

– Які наступні старти?
– Я, як представник Навчально-спортивна база літніх видів спорту Міністерства оборони України – СКА Львів, готуюся взяти участь у 7-х Всесвітніх військових іграх, які пройдуть з 18 до 27 жовтня в китайському місті Ухань. Це ті самі Олімпійські ігри, тільки серед військовослужбовців. Вони проводяться раз в чотири роки. Виступлять там спортсмени з понад 100 країн світу у 27 видах спорту.

Автори Василь Танкевич, Юрій Турянський. За матеріалами www.noc.lviv.ua.

<<<