Санний спорт : В Україні не створені належні умови для розвитку санного спорту

Після перших трьох етапів Кубка світу із санного спорту жоден з українських спортсменів, як не прикро, не пройшов кваліфікацію.

Невдалі виступи українців на початку сезону можна пояснити багатьма чинниками. Серед них, зокрема, недостатній обсяг льодової підготовки, брак фінансування та низька конкурентоспроможність у національному чемпіонаті. Попри те, що в Україні є кваліфіковані тренери та прогресивні санкарі, результати міжнародних змагань часто є далекими від сподівань.

Однією з найголовніших причин провалу українців на І етапі Кубка світу називають саме недостатній обсяг підготовки. Спортсменам просто ніде тренуватися. Це питання досить актуальне, адже до Олімпіади-2014 у Сочі залишився усього один сезон. І ця проблема стосується не лише учасників цьогорічної світової першості, а й загалом українських санкарів.

Через відсутність санних трас в Україні наші спортсмени змушені тренуватися в Норвегії, Австрії та Латвії. Такі тренування потребують чималих коштів. «Усе впирається в елементарні гроші, яких постійно бракує. Так, один з’їзд на трасі зі штучним покриттям у Європі коштує 25 євро для одномісних саней і 37 євро для двомісних, а своїх трас ми не маємо», — скаржиться Світлана Жидкова, старший учитель відділення санного спорту Львівського училища фізичної культури.

А поки що майже 80% наших збірників, вихованців школи «Беркут», тренуються на 300-метровій трасі НУ «Львівська політехніка», яку самі готують до роботи: насипають сніг, поливають водою для замороження, чистять. На території ж Львівського державного училища фізичної культури діє стартова естакада довжиною 50 метрів із штучним намороженням льоду, яка дозволяє відпрацьовувати важливий елемент — старт. Проте траса за міжнародними стандартами має бути довжиною до тисячі метрів. Узимку жолоб повинен мати автоматичне замороження льоду, влітку його можна використовувати як трасу для роликових санок. Недавно схожі траси збудовано в Росії, зокрема в Сочі — до зимових Ігор 2014 року. 14 наших спортсменів мали змогу випробувати об’єкт. Тренерський штаб також вважає, що трасу грамотно та технічно спроектовано, адже вона дуже швидкісна й особливих складностей у подоланні віражів не викликає.

Україна ж про таку трасу поки що лише мріє. Ще навесні, після візиту на Львівщину голови комісії з будівництва санних трас Міжнародної федерації Маркуса Ашауера, планували будівництво сучасної санної траси у Винниках, поблизу Львова. На будівництво потрібно затратити не менше 50 млн. доларів.

Також українські спортсмени змушені їздити на змагання за власний кошт. Зрозуміло, що не кожному це по кишені. Так, Марина Галайджян, минулорічна учасниця КС із санного спорту, в одному з інтерв’ю розповіла, що команді довелося пропустити чемпіонат Європи лише через те, що на цю поїздку не було передбачено коштів.

Крім того, в українських санкарів немає своїх саней: це дороге спорядження належить державі. Наші спортсмени звикли до того, що вони самостійно готують санки до змагань, тоді як учасники інших країн, зазвичай, мають механіків, які допомагають їм. Українська спортсменка Наталя Якушенко розповідає: «В Україні всі сани робить Валентин Папіровий, а львівські санкарі після тренувань під його пильним наглядом дошліфовують деталі. А деякі, наприклад, дерев’яні «роги», самостійно виточують, обмотують спеціальною склотканиною, зачищають, фарбують». До того ж, на відміну від українських санкарів, представники європейських команд мають запасні полози, які можуть змінювати залежно від погодних умов.

Санний спорт у нашій країні не дуже розвинений. Цього року Україну на першому етапі Кубка світу представляють спортсмени лише з Тернопільської та Львівської областей. Та й не дивно, адже, крім відсутності місць для тренування та неналежного фінансування, цьому також сприяє невелика кількість внутрішніх змагань. У Німеччині, наприклад, проводять чимало чемпіонатів та кубків як місцевого, так і найвищого рівня — це цінний досвід для спортсменів, до того ж хороший шанс вдосконалити свою майстерність та випробувати сили у боротьбі. Але для цього потрібно мати відповідні умови, яких у нас, на жаль, немає.

Представляють Україну переважно випускники та студенти Львівського державного училища фізичної культури. Цьогоріч честь країни на першому етапі КС захищали: Анастасія Полуситок, Марина Галайджян, Олена Стецьків, Олена Шумова. А серед чоловіків: Володимир Бурий і Анатолій Легедза — студенти І курсу, Іван Винницький і Олег Фітель — випускники 2012 р.

За участь у змаганнях спортсмени найчастіше не отримують грошової винагороди. В одному з інтерв’ю минулорічна учасниця КС Марина Галайджян, яка посіла 11-те місце, розповіла, що її за участь у змаганнях не було нагороджено жодною премією.

Такі умови, безперечно, впливають на результати виступів українських спортсменів. Адже навряд чи можна вдосконалювати майстерність у санному спорті, коли в державі немає жодної спеціальної траси. Важливі змагання санкарі пропускають через відсутність фінансування, а спортсменам доводиться самостійно шукати кошти для того, щоб представити свою державу на міжнародному рівні.

Джерело: С.Спасібіна, Д.Яблонська, www.gazeta.lviv.ua

<<<