Львівські гандболістки навіть без зарплати перемагають своїх заможних конкуренток
Львівська гандбольна «Галичанка» надалі приємно дивує своїми результатами. Команда Василя Козара завдяки двом домашнім перемогам над «Спартою» з Кривого Рогу закріпилася в турнірній таблиці на другому місці. І це при тому, що львівських гандболісток, на відміну від більшості суперниць, не можна вважати професіоналками, оскільки вони не отримують зарплатні.
«Настав час наших дівчат, — розповів «Газеті» наставник «Галичанки» Василь Козар. — Ми з ними починали фактично з нуля. Створили школу, працювали поетапно — перемагали в дитячих змаганнях, молодіжних, а тепер — на дорослому рівні. Дівчата грали в юніорській і молодіжних збірних, а нині є кандидатами та членами національної команди. Проблеми, звісно, є, насамперед у навчально-тренувальному процесі. Наші дівчата показують результат ціною травм. Це пов’язано з поганим фінансовим забезпеченням. Багато хто говорить, що чемпіонат став слабшим. Мовляв, немає тих грандів, які були раніше. Я так не вважаю. Ось подивіться на ужгородські «Карпати» — це добре забезпечений у фінансовому плані клуб, який має хорошу матеріально-технічну базу, найкращих в Україні гравців».
Нагадаємо, в чемпіонаті України беруть участь п’ять професіональних клубів і два аматорські. До останніх належать «Галичанка» та «Податковий університет» з Ірпеня. У команді Василя Козара грають учениці Львівського училища фізичної культури та студентки університету фізичної культури. «Цьогоріч дехто з дівчат закінчує вищий навчальний заклад. У цьому бачу проблему, — каже коуч львівських гандболісток. — Утримувати їх обіцянками у Львові не можу, це великий ризик. Поки дівчата навчаються в нашому місті, виступають за «Галичанку», але потім їх тут не втримаєш, оскільки для цього потрібні гроші. Загалом можу сказати, що наша команда заслуговує, щоб називатися феноменом вітчизняного гандболу. Ми виконали прекрасну роботу, здивували світ і довели, що є особливими. Але на одному ентузіазмі це довго тривати не може. Відданість справі — це добре, але її потрібно підкріплювати відповідним фінансуванням. Нам нині не вистачає грошей на м’ячі, лікування, форму. Дуже хочемо тренуватися професійно, двічі на день. Але для цього потрібні засоби відновлення та якісне харчування».
До прикладу, річний бюджет останнього суперника «Галичанки» — «Спарти» — становить 2 мільйони 400 тисяч гривень. Причому клубу з Кривого Рогу для досягнення результатів цих коштів замало, адже в турнірній таблиці «Спарта» посідає передостаннє шосте місце. Василь Козар стверджує, щоб реально боротися з ужгородськими «Карпатами» за чемпіонство, його команді буде достатньо навіть 600 тисяч на сезон. Тобто «Галичанка» потребує 50 тисяч на місяць. Але нині львівський клуб має тільки половину цієї суми. Цих коштів ледве вистачає для участі в турнірі, про задоволення інших потреб навіть не йдеться.
«Хочу нагадати початок 1990-х років, коли в чемпіонаті України виступали 16-річні дівчатка, — каже Василь Козар. — Згодом вони переросли в талановитих, досвідчених виконавців, які стали призерами Олімпійських ігор. Упевнений, що нині також маємо плеяду талановитих дітей. Наше завдання — зберегти їх й адаптувати до дорослого гандболу. Тоді вони можуть повернути славу українському жіночому гандболу».
Найталановитіші вітчизняні гандболістки, шукаючи ліпшої долі, подалися за кордон. Там і заробити можна більше, ніж в Україні, і відчути смак гандболу найвищого ґатунку. Василь Козар каже, що його підопічні також мають пропозиції з-за кордону, але наразі йому вдається відмовити їх кудись переїздити. «Завжди говорю своїм вихованкам, що потрібно запастися терпінням, вирости у висококласного гравця, а вже потім думати про кар’єру за кордоном, — розповідає наставник. — Адже, якщо занадто рано виїхати на «іноземні хліба», можна занапастити себе як гандболістку. Там же тобою ніхто не опікуватиметься. Показуєш хороший рівень — виходиш на майданчик, ні — сидиш на лаві й деградуєш».
Завдання «Галичанки» на сезон — зайняти будь-яке місце на п’єдесталі. Але, як відомо, апетит приходить під час обіду. Тепер Василь Козар сподівається здобути щонайменше срібний комплект нагород і навіть спробувати замахнутися на золотий.