Гандбол : Василь Козар: "Це була справжня бійка"

У Сербії вихованки Василя Козаря за підсумками двох матчів зуміли здолати місцеву команду «Мілленіум» - лідера місцевого чемпіонату. У першому матчі львів’янки перемогли з рахунком 29:28, а у повторному поєдинку була зафіксована нічия 24:24, яка повністю влаштовувала нашу команду. Відтак, «Галичанка» пробилася до півфіналу Кубка Виклику, де зіграє зі шведським клубом «H 65 Höör». Враженнями від ігор у Сербії з кореспондентом Вголосу поділився головний тренер команди, старший тренер відділення гандболу Львівського училища фізичної культури Василь Козар.

- Василю Миколайовичу, ІА Вголос вітає Вас та команду з успішним виступом у Сербії. Чи не став він для Вас несподіваним?

- Дякую. Не став. Такий результат я очікував, оскільки знаю потенціал своєї команди. Єдине, що я не знав – це стан нашої команди у зв’язку з перервою у чемпіонаті.

- Чи була для Вас загадкою команда «Мілленіум»?

- Наразі вона лідирує у чемпіонаті Сербії. Вдалося нам переглянути деякі матчі цієї команди. Повірте, це дуже непроста команда, яка ще представляє таку країну, де гандбол – вид спорту номер один. По ходу першого матчу матчу на сороковій хвилині ми програвали вісім голів, і це при тому, що гра була рівною. Зізнаюся, у мене були деякі заготовки, а саме стиль гри. Коли дівчата почали розуміти, що нам немає що втрачати і потрібно ризикувати, це спрацювало. На цьому ми зловили суперника і їх обіграли.

- Чи могла бути недооцінка суперника збоку команди «Мілленіум»?

- Думаю, у першій грі вона була, а у другому матчі ні. У другому поєдинку у наших дівчат було уже менше хвилювання. По ходу цього матчу ми поступалися, однак моя заготовка на завершення гри спрацювала і дала результат.

- Чи повністю Вас задовольнив малюнок та якість гри «Галичанки»?

- Ні. Це не кращі наші матчі. Дівчата можуть більше. Потенціал у нашої команди є великим, головне його реалізувати.

- Кого б хотіли виділити у складі своєї команди?

- Спочатку виділю командний дух. Усі дівчата билися до кінця. Чому билися? Це була справжня бійка. Суперник грав дуже грубо, і чимало наших дівчат зараз у синяках. А вигуки «Слава Україні!», «Героям Слава!» дуже окриляли нашу команду. Це дівчата кричали самі до себе. Словом, командний дух проявився найкраще.

«Темною конячкою» у нащій команді була Леся Смолінг. Лідерів команди Тамару Смбатян та Ірину Стельмах сербки розібрали та прикрили. Вони, як і ми, дивилися відео наших попередніх ігор. Леся Смолінг зіграла дуже добре. Окрім неї, себе добре проявили Наталя Воловник та Марина Коновалова.

- Чи не «виростуть крила» у дівчат після виходу до півфіналу Кубка Виклику?, - жартівливо продовжуємо розмову з Василем Миколайовичем.

(Сміється). Ні, у мене такого бути не може. Радий, що дівчата професійно ростуть. Вони того заслуговують. У них появляється більше досвіду та впевненості. Ейфорія якщо і в команді є, то вона позитивна.

- Матчі у Сербії, мабуть, багато чого дали для команди.

-Дівчата самі говорять, що ці два матчі їм дали більше, аніж усі ігри у чемпіонаті України.

- Ви погоджуєтеся?

-Так, адже були два дуже цікаві матчі. Варто зазначити, що грати у гандбол не забороняли італійські арбітри. Усе вирішувалося на майданчику між гравцями. У другій грі симпатії арбітрів були на боці нашого суперника, однак не більше того. Ніхто нікого не душив і гру на ламав.

- У півфіналі «Галичанці» доведеться зустрітися з шведською командою «H 65 Höör». Один з двох матчів повинен відбутися у Швеції. Чи є в команди кошти на цю поїздку?

- Зараз вирішується питання, аби один з цих матчів провести у Львові. У мене заплановані зустрічі з міським головою Андрієм Садовим, а також з іншими людьми, після яких у мене буде уже більше інформації. Чи знайдуться кошти на поїздку в Швецію? Надіюся, що так.

- Що Вам відомо про майбутнього суперника «Галичанки» у півфіналі Кубка Виклику?

- Наразі нічого не бачив і нічого не чув. Знаю, що ця команда грала з турецькою, де виступає наша Ольга Ващук, яка свого часу грала і за «Галичанку». Вона пообіцяла нам допомогти дістати відео з ігор цієї команди.

- Завдання на ці матчі, мабуть, очевидні.

- Нам втрачати немає чого. Будемо битися до кінця.

Джерело: Богдан Пастернак, www.vgolos.com.ua

<<<