Гандбол : Василь Козар: «Усі гравці молодіжної збірної представляють жіночу Суперлігу»

12 березня 2013р. у Херсоні розпочався навчально-тренувальний збір молодіжної збірної команди України (дівчата віком до 19 років) з гандболу з безпосередньої підготовки до відбірного раунду чемпіонату Європи-2013, який 17-19 травня пройде у Чехії. Суперницями українок у І відбірній групі будуть збірні Угорщини, Чехії та Ізраїлю.

Планами підготовки збірної до європейської першості поділився головний тренер команди, вчитель гандболу Львівського училища фізичної культури Василь Козар.

Про підготовку команди

- У нас сьогодні є прийнятий план підготовки молодіжної збірної. З 11 по 17 березня ми зберемося в Херсоні, де пройде перший етап підготовки. Повне фінансування цього збору взяв на себе президент Федерації гандболу України Валерій Третьяков. У квітні у Львові постараємося організувати товариські матчі зі збірною Литви та Польщі. Гадаю, якщо вдасться ще провести заключний збір перед самим виїздом до Чехії, то можна буде розраховувати на здобуття путівки до Данії. На нас чекає дуже важка робота. Допомагати мені буде тренер херсонської «Дніпрянки» Борис Милославський.

Про кандидатів у молодіжну збірну

- Усі гравці молодіжної збірної в переважній більшості представляють жіночу Суперлігу. Окрім них, ми викликали з Київського спортивного ліцею-інтернату Ольгу Рудько, а також гандболістку тернопільського «Пед-Університету-Енерго» Наталію Гулей. Чому так мало гравців з Вищої ліги, тому що дуже слабкий там рівень змагань. У зв’язку з тяжким фінансовим становищем команд присутній дефіцит ігор у двох наших жіночих лігах. Завеликі паузи між турами, що не сприяє зростанню майстерності у юних гандболісток.

Про суперників по відбору

- І Чехія, і Угорщина - дві дуже потужні команди. Наскільки мені відомо, ще місяць тому вони між собою зіграли 7 контрольних матчів. Збірні цих країн дуже посилено готуються, аби кваліфікуватися з нашої підгрупи. Ми, звісно, можемо втрутитися в їхні плани. Зрозуміло, що команда у нас непогана, і боятися нам як Чехію, так і Угорщину не треба.

Про підтримку збоку колег

- Підтримка збоку моїх колег по тренерському «цеху» є, і це радує. Сьогодні усі клуби, зі складів яких я викликав гравців, готові делегувати своїх дівчат, готові формувати цю збірну. Вони роблять все можливе для успіху збірних, на що спроможні на сьогодні. Але клуби у сучасних умовах не в силах взяти на себе бодай проведення одного навчально-підготовчого етапу збірних , тому що, виходячи з власного досвіду, ми ледве-ледве волочим ноги, ледве виживаємо. І така ж сама ситуація з Херсоном. Хоча перший збір пройде саме в цьому місті. Там є відповідна база, умови.

Про українську жіночу школу гандболу

- Зазначу, що у мене, як тренера збірних команд, великого досвіду немає. Але, якщо озирнутися назад, два роки тому, коли я повіз юніорську команду України (дівчата) на кваліфікаційний турнір ЧЄ-2011 до Франції, ще тоді господарі та інші європейські гандбольні спеціалісти високо оцінювали школу наших гравців.

Навіть під час товариських ігор львівської «Галичанки» в Польщі та Литві колеги говорили нам про те, що по виконавській майстерності наших дітей можна писати книжки.

І школа у нас жіноча точно існує. Існує, 100 відсотків. І ми її маємо зберегти. І національна збірна доводить це твердження. Щоправда, тільки моментами. Чому моментами, тому що одного ентузіазму, на жаль, замало аби розраховувати на масштабні зрушення в нашому гандбольному господарстві. Треба сьогодні орієнтуватися на кращі європейські команди. Я вже не кажу про Росію та Білорусь, де є серйозне ставлення до виховання юних гандболістів. Згадаймо прекрасні часи київського «Спартака», коли наш славетний тренер Ігор Турчин зібрав найталановитіших гандбольних «зірочок», які за декілька років здобули визначні успіхи на міжнародній арені. То чому нам зараз не повернутися до позитивного досвіду минулих поколінь, приділити особливу увагу нашим талановитим діткам. Адже у хороших господарів, як правило, зростає гідна зміна.

Ми втрачаємо дуже багато дітей саме на етапі переходу з дитячого до дорослого гандболу, коли вони закінчують школу. Адже при вступі до вищих навчальних закладів, я провів таку невеличку статистику, ми половину граючих людей втрачаємо. Я знаю цю проблему, тому що 11-й клас і перший курс вишів - ЗНО, навчання, дуже відволікають дівчат. У мене навіть були такі випадки, коли дівчата з нервовими зривами відмовлялися вчитися і грати. Вони сьогодні дуже відповідально ставляться до свого навчання.

І коли вступають до ВНЗ – у них немає вільного часу, вільних графіків. Тому я в ці два роки їхнього життя старюся дуже обережно ставитися до дівчат. На своєму досвіді я побачив, відчув, що дуже слабенько 11-й клас виглядає порівняно з 10-м класом. 10-й клас ще не обтяжений навчанням, у них ще присутнє бажання грати.

У нас є національна збірна, є дитячий гандбол, а от переходу від дитячого до дорослого, на жаль, немає.

Джерело: www.handball.net.ua

<<<