Сучасне п'ятиборство : Ольга Клуннікова: «В п’ятиборстві завжди має бути баланс і гармонія в усіх видах»

-річна львів’янка Ольга Клуннікова (тренери – Наталія Роговенко, Адам Прибило, Марія Клуннікова і Віталій Тарнакін) стала володаркою Кубка України з сучасного п’ятиборства серед жінок, а також виграла перше місце у Відкритому чемпіонаті України серед юніорок. Змагання тривали з 1 до 3 квітня 2021 р. в Харкові. Враженнями про свій успіх, а також про інші деталі розвитку кар’єри перспективна спортсменка детально розповіла в інтерв’ю сайту відділення НОК України у Львівській області.

– Ольго, вітаю з перемогою в Кубку України! Поки це ваш найбільший успіх на дорослому рівні?
– Так. На дорослих чемпіонатах і Кубках України я ще не займала призові місця в особистому заліку. Тому наразі це мій найкращий виступ серед дорослих спортсменок.

– Ви здобули в Харкові два «золота». Є відчуття щастя?– Ви бачили себе на п’єдесталі саме на найвищій сходинці?– Ви розуміли, що в хорошій формі і до цих змагань підходите на своєму піку? Чи ще якісь були підстави щоб добре виступити?– Незважаючи на деякі проблеми зі здоров’ям, я так розумію, ви в дуже хорошому психологічному стані підійшли до цих змагань. Бачили себе на п’єдесталі, «жили» цією ідеєю…
– Можливо, так. Тому що я була в дуже хорошому настрої на фехтуванні, в мене був хороший настрій і в другий день змагань, коли було плавання і комбайн (біг + стрільба). Навіть незважаючи на те, що я проплила не з найкращим своїм результатом, це все рівно не «збило» мій настрій. Я була налаштована бігти щоб потрапити на коня (потрапляло 5 кращих учасниць) і зайти хоча б третьою. А вийшло так, що я зайшла першою. Я побачила суперниць попереду себе і вирішила, що їх потрібно догнати і обігнати.

– Після фехтування і плавання ви йшли четвертою. Ключовим у вашій перемозі став успішний виступ в комбайні, після якого ви стали лідером і вже не поступилися ним?
– Так, я ішла четвертою, а ще мене ззаду підтискали суперниці. Але, незважаючи на цей тиск, я змогла обійти трьох суперниць, яким поступалася, і забігти першою на коня – на останній вид.

– Перед конкуром у вас була перевага в 18-20 очок над головними конкурентками. Наскільки вона дозволяла спокійно підходити до останньої дисципліни?
– Якщо чесно, я навіть не дивилася, яка в мене перевага в очках. У нас в Україні останній вид – кінь. На міжнародних змаганнях це не так – там кінь іде перед бігом. Але в Україні змагання проводяться інакше і тут я себе дуже спокійно поводжу на цьому п’ятому виді – на конкурі. В мене ніколи немає такого, що, маючи певну перевагу, можу дозволити собі збити дві палиці або заробити ще якийсь штраф. Ніколи! Я завжди працюю на максимум, витискаю все, що можу зробити на сьогодні. Зауважу що кінна підготовка в нас у Львові взагалі ніяка, тому що в нас немає коней, на яких можна готуватися. Тим не менше на конкурі я не хвилююся. Я роблю все, що можу. Я знаю, що можу зробити багато і тому це додає мені впевненості, особливо в конкурі.

– В конкурі велику роль грає удача щоб отримати завдяки жеребу хорошого коня. Судячи з результату, кінь вам дістався хороший?– Мені цікава така деталь. Відбувається жереб, ви дізнаєтеся, на якому коні будете змагатись у верховій їзді. І що далі? Підходите до коня, знайомитесь? Шукаєте до нього підхід?
– Відбувається жереб в нас відразу після бігу. Потім ми їдемо на конюшню. Нам показують маршрут, який ми проходимо пішки, вивчаємо його. Тобто спочатку ми вчимо маршрут, а тоді вже сідаємо на коня. Нам дають коней. Я бачу, що виводять п’ять коней. Називаю кличку свого коня. Цього разу в нього була кличка Вожак. Мені дають коня. Я можу спитати людей, які обслуговують змагання на конюшні, про особливості цього коня. Якщо людина працює з цим конем, вона може підказати якісь важливі моменти. Наприклад, що коня треба добре штовхати ногою або добре тримати повід, або навпаки – не тримати добре повід. Коні бувають різні, в них усіх різний характер. І деколи ми самі можемо це відчути, а деколи нам це підказують. В нас багато недосвідчених вершників. Тому нам стараються якомога більше підказувати, допомагати, бо самим нам справлятися трошки важкувато. Але можна і самим впоратися.

– Конкур – найскладніший серед дисциплін сучасного п’ятиборства в психологічному плані?
– Не знаю, як для інших, але для мене це певна розрядка в кінці дня, тому що я неймовірно люблю коней. Звичайно, я хвилююся під час маршруту, хвилююся щоб не забути той маршрут, тому що на фоні стресу всяке буває. Але якщо я відчуваю, що в мене хороший кінь, що я з ним справляюся, що я все пам’ятаю, то це хвилювання відходить на інший план і я просто насолоджуюся їздою. Для мене коні – це така розрядка в кінці дня, я дуже комфортно почуваюся в їхній компанії.

– Друге місце на Кубку України посіла Зінаїда Батрак з Києва – спортсменка, яка від вас на 10 років старша. Як змагатися проти такої досвідченої суперниці? Відчувається різниця, коли суперничаєте зі своїми ровесницями?– Ви дуже стабільно пройшли всі дисципліни. В цьому і є секрет успіху у сучасному п’ятиборстві?
– Можливо, так. Тому що я стараюся всі дисципліни тримати на однаковому рівні. Якщо я покращую, допустимо, біг, я, відповідно, маю покращувати і стрільбу. Якщо я покращую плавання, то, відповідно, має покращуватися і фехтування паралельно з тим. Не може бути такого, що один вид я просто неймовірно добре виконала, а на іншому виді я все завалила. В п’ятиборстві так не працюють. Завжди має бути баланс і гармонія в усіх видах. І коли мене питають, який в мене пріоритетний вид в п’ятиборстві, я не можу відповісти. Тому що в мене п’ятиборство в цілому гармонійно складається і я не можу сказати, що якийсь вид я роблю краще за інший.

– Ваша мама Марія Клуннікова – відома тренерка з плавання. Мабуть, з плавання ви і познайомилися зі спортом?– Офіційно у вас три тренери – Наталія Роговенко, Адам Прибило і Марія Клуннікова. Це відповідає дійсності?
– На даний момент в мене ще додався Віталій Вікторович Тарнакін.

– Хто з них за які дисципліни, напрямки відповідає? Хто, скажімо так, головний тренер у вашій команді?
– Головний тренер, напевно, мама (Сміється). Звичайно, не в спортивному плані. Мама – мій перший тренер, вона мені заклала дуже хорошу базу, за що я їй дуже вдячна. Зараз на цій базі я можу будувати своє спортивне майбутнє, можу працювати з високими навантаженнями, тобто можу дозволити собі робити такі речі в спорті, які не всі спортсмени можуть собі дозволити, скажімо так.

– Які у вас завдання на цей сезон?
– Завдання на сезон – значно покращити біг, набути впевненості в стрільбі, підтягнути плавання на той рівень, на якому я була декілька місяців тому, тому що я трошки гірше проплила цього разу.

Автори: Василь Танкевич, Юрій Турянський, www.noc.Lviv.ua

<<<