Для наставників Львівського училища фізичної культури Володимира Вільчинського і Олександра Чижевського розпочався новий виток тренерської діяльності. Наставники приступили до виконання дуже копіткого і відповідального завдання – набрали групу хлопців 2000 року народження і тепер повинні вивести цю молоду зміну в люди. Для цих юнаків наріжним каменем залишається здобуття футбольної майстерності, але разом із спортом на їхньому порядку денному загальна освіта і громадські обов’язки. Інакше кажучи, перед ними довгий і тернистий шлях науки. Своїми думками про підготовку дітей до футболу ділиться тренер-методист Львівського УФК В. Вільчинський.
- Пане тренер, скоро розпочинається новий освітянсько-спортивний новий рік. Прошу розповісти, як проходив набір молодих футболістів?
- По перше не набір, а відбір і по друге - не футболістів, а учнів, які мають відповідні задатки гри у футбол. Ми з моїм помічником Олександром Чижевським провели три етапи зборів. На першому переглянули майже сто дітей. Після другого залишилось сорок хлопців. Останній етап став заключним, але не вирішальним. Ми зупинилися на 18 кандидатах, з яких повинні чотирьом подякувати. Повірте, що прощатися з хлопцями дуже непросто. Адже кожен із них переконаний у тому, що він вміє грати сильно в футбол. Однак жодній школі цього уже не достатньо. Є вимоги, яких необхідно усім нам дотримуватись. Першочерговим нашим завданням є допомога хлопцям розкрити свої спортивні таланти та не проґавити талант. До речі, допомагатимемо їм не тільки на спортивній ниві, але й в освітянській та життєвій сферах.
- Можна сказати, що з нинішнього дня ви заступаєте цим юнакам батьків?
- Так. Є у вашому питанні доля правди.
- Які вимоги повинна сповнювати молодь, бажаюча, грати у футбол перед вступом в училище?
- Важливими чинниками залишається фізичне здоров’я та природні навики і вміння поводитьсь з м’ячем. Сучасний футбол потребує не лише сильного спортсмена, але думаючого громадянина. Техніка і тактика це фундамент успіху. Зараз відібрано 14 юнаків, з якими протягом навчального року вестимемо копітку роботу. Наша команда має рік на підготовку. Ми щойно з наступного сезону виступатимемо у чемпіонаті України.
- Вирішальною грою своїх підопічних проти карпатівців тренера Андрія Грінера ви задоволені?
- Хіба, що з результату. Так ми крупно перемогли, але разом із цим я зауважив достатньо помилок, яких допустилися хлопці. А ще не варто забувати, що наша команда на рік старша за суперника. Тож фізично міцніші. Щоправда, попередні два спаринги ми їм програли. Тепер перемогли. Але почались вимальовуватись цікаві контури колективної гри і завдавали більше влучних ударів по воротах. А це вже значить, що наша спільна робота прогресує.
- Училище виховало за роки існування не одну сотню футболістів, однак досі немає свого ігрового футбольного стадіону з трав’яним газоном. Це, мабуть, створює тренерам і дітям клопоти?
- Не без цього. Але добре, що є газон зі штучним покриттям, на якому денно п’ять команд проводить по два заняття. А це майже сто молодих футболістів. Та й в дощові дні тут завжди чисто і …сухо. На офіційні матчі виїжджаємо в Дубляни. Щодо того, що немає стадіону, то це свідчення піклування нашої держави і влади про молоде покоління. В Європі часи примітивізму давно відійшли у вічність. А ми у Львові продовжуємо тупцювати на місці.